УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка Ю.І.,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.,
з участю: позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2010 у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до житлово–будівельного кооперативу „Полісся” (надалі – ЖБК „Полісся”) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
ЖБК „Полісся” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1346,07грн. заборгованості по утриманню будинку №АДРЕСА_1 та прибудинкової території до нього.
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ЖБК „Полісся” про стягнення 3850 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної, посилаючись на те, що у травні 2005 року з вини керівництва відповідача сталось затоплення фекаліями підвального приміщення будинку №АДРЕСА_1, в результаті чого в його квартирі стіни почорніли, покрились пліснявою, виник грибок. Щовесни протягом чотирьох років змушений був робити ремонт, на який витратив 3850 грн.
Сморід, комахи, зіпсовані стіни привели до розладу здоров`я. На ґрунті цього з’явились ознаки бронхіальної астми, підвищився тиск, що, в свою чергу, привело до моральних страждань, пов’язаних з хвилюванням, нервовою напругою, тому розмір компенсації за таку шкоду визначає у 5000 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08.04. 2010 року, яка в апеляційному порядку не оскаржується, позовну заяву ЖБК „Полісся” залишено без розгляду, у зв’язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.
Справа № 22ц-3123/10 Головуючий у 1 інстанції Коломієць О.С.
Категорія 41 Доповідач – суддя Олексієнко М.М
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2010 року у позові ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що судом залишені без руху надані ним доповнення, які містять відомості про розмір шкоди. Факт заподіяння шкоди та причинного зв’язку у ній ґрунтується на самій руйнації не тільки належної йому на праві власності квартири, а й всього будинку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, районний суд, з урахуванням зібраних та досліджених доказів, прийшов до переконливого висновку, що позивачем не надано доказів щодо розміру шкоди.
Хоча, відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. При цьому, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Позивач не надав жодного доказу, окрім власного розрахунку (а.с.79), про розмір шкоди, яку йому заподіяно в результаті залиття фекаліями підвального приміщення будинку №АДРЕСА_1.
Суд, як того вимагає ч.4 ст. 10 ЦПК України, попереджав позивача про наслідки не надання доказів, пропонував провести судово-технічну експертизу, тобто сприяв у з’ясуванні обставин справи, однак ОСОБА_2 вважав, що доказів достатньо для задоволення позову.
У справі лише наявні докази, втому числі приписи головного державного санітарного лікаря м. Житомира від 17.04.2009 року (а.с.26), від 28.01.2009 року (а.с.29), повідомлення виконавчого директора ЖБК „Полісся” від 03.02.2009 року (а.с.30), від 18.12.2008 року (а.с.32), від 14.11.2008 року (а.с.38), покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 про сам факт підтоплення підвалу фекаліями та тривалість не усунення наслідків.
Посилання в апеляційній скарзі на залишення без руху доповнень до справи, на законність рішення вплинути не можуть, оскільки такі доповнення (а.с.124, 126 – 127, 129 – 130) не містять в собі доказів щодо розміру шкоди.
Тому суд обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив з того, що така шкода є похідною від матеріальної.
Проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Зокрема, згідно ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відповідно до ч.2 цієї статті полягає:
1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів;
3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно вище наведених доказів встановлено, що підвальне приміщення будинку №АДРЕСА_1 було затоплено фекаліями. Це сталось в результаті пошкодження інженерної мережі водовідведення. Відповідач, в порушення Статуту ЖБК „Полісся”, не тільки не забезпечив безперебійну роботу інженерного обладнання будинку, а й тривалий час не усував наслідки. Приписи СЕС щодо незадовільного утримання підвального приміщення направлялись керівництву ЖБК, органам місцевого самоврядування з 2005 року. Однак дієвих заходів з боку кооперативу не вживалось. Згідно повідомлення головного державного санітарного лікаря від 08.07.2009 року (а.с.56) станом на 03.07.2009 року в підвальному приміщенні будинку відмічаються залишки підтоплення (нечистоти), вологість, часткове забруднення госппобутовими відходами. Впродовж цього часу позивач змушений був терпіти незручності, в тому числі сморід, вологість в квартирі, у зв’язку з чим він переносив душевні страждання. Проте, ОСОБА_2 не доведено, що у зв’язку з чим у нього стався розлад здоров`я, з’явились ознаки астми, підвищився тиск. Медичних висновків у справі немає.
Тому колегія суддів, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, керуючись ст. 1167 ЦК України, роз’ясненням, викладеним в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, врахувала характер та обсяг душевних страждань, перенесених позивачем, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, необережну вину відповідача, прийшла до висновку, що розмір компенсації повинен становити 1000 грн. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості, того, що шкода завдана в результаті необережних дій відповідача.
При подачі зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 сплатив 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову, тому відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України судові витрати слід стягнути на його користь з ЖБК „Полісся”. Крім того, з ЖБК слід стягнути на користь держави 8,50 судового збору, оскільки позивач при подачі позову від таких витрат був звільнений.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове в цій частині про задоволення позову. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу „Полісся” на користь ОСОБА_2 1000 грн. моральної шкоди, заподіяної в результаті залиття фекаліям підвального приміщення будинку №АДРЕСА_1, 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На користь держави стягнути 8,50 грн. судового збору.
В решті рішення районного суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верхового Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді : Л.М. Кашапова
С.О. Снітко