Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2007 р. Справа № 21/359-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін :
позивача - Владимиров А.В.
відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2642Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.07 р. по справі № 21/359-07
за позовом ВАТ "Савинський цукровий завод" , смт. Савинці
до ТОВ Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д", м. Харків
про повернення майна
встановила:
У червні 2007 року позивач –ВАТ „ Савинський цукровий завод ” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов”язання відповідача - НВФ „ Сінтал ’Д ” –ТОВ повернути належний йому цукор-пісок у кількості 4,78 тон, та стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн., і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2007 р. ( суддя Інте Т.В.) по справі № 21/359-07 позов задоволено, стягнуто з НВФ „ Сінтал ’Д ” –ТОВ на користь ВАТ „ Савинський цукровий завод ” цукор-пісок у кількості 4,78 тон, 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач порушив умови договору зберігання № 1011/03-Х від 10.11.2003 р. та вимоги ст. 949 ЦК України.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, в якому в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд прийняв рішення з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Порушення норм процесуального права, на думку відповідача, в тому, що він не отримав копію позовної заяви та копію ухвали про порушення провадження по справі. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, то відповідач вказує на те, що позивач не надав суду першої інстанції акт № б/н прийому-передачі зі зберігання від 13.12.2003 року та видаткову накладну № 1312 від 13.12.2003 р.
Скаржник свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.
Позивач з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не згоден, вважає рішення від 31.07.07 по справі № 21/359-07 обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України. На думку позивача, посилання відповідача на те, що він не отримав копію позовної заяви не відповідають дійсності, оскільки позивач 07.06.07р. направив на адресу відповідача цінним листом копію позовної заяви з документами за переліком, про що свідчить опис вкладення з відбитком печатки поштового відділення. І цей лист не повернувся на адресу позивача. Щодо ствердження відповідача про наявність акту № б/н прийому-передачі зі зберігання від 13.12.2003 р. та видаткової накладної № 1312 від 13.12.2003 р. ,то позивач стверджує, що в нього немає цих документів і йому нічого невідомо про ці документи , тому позивач заперечує їх існування.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
10.11.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір зберігання (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти на зберігання цукор-пісок у кількості 327,78 тон загальною вартістю 789 950,60 грн.
Згідно акту прийому–передачі на зберігання від 28.11.2003 р. позивач ( поклажодавець ) передав, а відповідач (зберігач) прийняв на зберігання майно –цукор-пісок у кількості 327,78 тон ( 6556 шт. мішків).
Відповідно п.1.1. Договору зберігач зобов’язується зберігати передане йому поклажодавцем майно протягом строку –до вимоги, і повернути це майно, а згідно п. 2.1.4. зберігач зобов’язаний повернути майно протягом 2-ох днів з дня одержання письмового повідомлення поклажодавця.
Згідно акту прийому-передачі зі зберігання від 12.12.2003 р. зберігач передав зі зберігання , а поклажодавець прийняв майно , а саме цукор-пісок у кількості 101,00 тон, також передача майна зі зберігання підтверджується накладними № 1612 –передано 100 тон, №1512-3 –передано 60 тон, № 1712-3 від 17.12.2004 р.- передано 62 тони цукру-піску. Отже, всього зберігач передав, а поклажодавець прийняв 323 тони цукру-піску.
16.01.2007 р. позивач надіслав директору НВФ „ Сінтал ’Д ” –ТОВ повідомлення, в якому просить у 2-ох денний термін з моменту отримання цього повідомлення повернути належний ВАТ „ Савинський цукровий завод ” цукор-пісок у кількості 4,78 тон. 03.04.2007 р. позивач вдруге надіслав відповідачу повідомлення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Отже , в порушення умов договору відповідач не повернув належне позивачеві майно.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, в зв’язку з чим підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що господарський суд розглянув справу без участі його представника і що він не був належним чином повідомлений, що є порушенням норм процесуального права, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Крім того, справа в суді першої інстанції неодноразово відкладалась.
Щодо аргументу відповідача про те, що позивач не надав суду першої інстанції акт № б/н прийому-передачі зі зберігання від 13.12.2003 року та видаткову накладну № 1312 від 13.12.2003р., то відповідач не надав ці документи ні суду першої ні апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідач не зробив.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які можуть бути підставою для скасування рішення відповідач не зазначив та відповідних доказів не надав.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст.104, 105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2007 року по справі № 21/359- 07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Плужник О.В.
Такмаков Ю.В.
Повний текст постанови підписаний 12.09.2007 року.