Справа №2-426/10

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2010 року.                                                                Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Кладько Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі  про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона являється постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, отримує пенсію по інвалідності та щорічну допомогу на оздоровлення, розмір якої є меншим за розмір, визначений чинним законодавством. У перерахунку пенсії та допомоги  відповідачі безпідставно відмовили, тому просить визнати цю відмову протиправною, і зобов’язати відповідачів провести перерахунок основної та додаткової пенсії, а також державної щорічної допомоги на оздоровлення у встановленому Законом розмірі.

В судове засідання позивач подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги повністю, просив розглянути справу у її відсутності.

   Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі – в судовому засіданні  позов не визнав, про що подав письмові заперечення в яких зазначив, що при розрахунку розміру пенсій особам, які підпадають під юрисдикцію ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач виходив з механізму обчислення пенсій, затвердженого постановами КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», іншими нормативними актами.       З 01.01.2008 року пенсії, призначені відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислюються відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Також, посилаючись на ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано розмір пенсії позивача; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій іншим особам не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; Законами України про Державний бюджет України на 2007-2010 рр не передбачено фінансування на відповідні періоди. Будь-яких коштів на виплату пенсій в розмірах, про які просить позивач, Пенсійний фонд не отримував. В зв’язку з викладеним просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача – управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА – надав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що розмір допомоги на оздоровлення, яка виплачується позивачу як постраждалій від аварії на ЧАЕС, обчислюється у відповідності до діючого законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інших нормативних актів. Законами України «Про Державний бюджет України» на 2007-2009 рр. не передбачено видатків на виплату допомоги на оздоровлення у більших розмірах, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. В судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1   є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, з 28.04.2009 року ОСОБА_1 визнана інвалідом 2-ої групи, інвалідність якої пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченнями серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 та довідкою МСЕК серії МСЕ №145974 ОСОБА_1

ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності, яка призначена на підставі Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивача, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається зі ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особі, яка має одночасно право на різні види пенсій, призначається один із видів пенсії за її вибором. Враховуючи, що право вибору виду пенсії належить саме її отримувачу, тобто особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, суд приходить до висновку, що позивач обрала для себе пенсію, нарахування та виплата якої регулюється не Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а іншим нормативним актом. З огляду на це, ОСОБА_1 немає права на одночасне отримання декількох видів пенсії, і її позовні вимоги в частині перерахунку основної пенсії у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають.

 Ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для осіб, що втратили працездатність, щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру пенсії за віком є безпідставною

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок розміру основної та додаткової пенсії позивачу проведено Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, виходячи з положень Постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що на час розгляду справи є чинними.

Разом з тим, вказані постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач в своїх запереченнях, встановлюють розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, а також конкретні розміри пенсій, які є істотно меншими, ніж розмір основної та додаткової пенсії, встановлений ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, з довідки №503 від 06.05.2010 року, виданої відповідачем, вбачається, що яйченя Н.Я. отримувала додаткову пенсію, розмір якої є меншим, ніж 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.      

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що положення Постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається зі змісту ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен керуватись вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який має вищу юридичну силу.

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, згідно з якими о собам, віднесеним  до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II  групи  - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по II  групі  інвалідності  пенсія не може бути меншою 120   процентів   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата пенсії має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування виплат, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв’язку з викладеним, відповідач  за відсутності фінансування з Державного бюджету України, вважає свої дії правомірними.  

Разом з тим, пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р., до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат.

Враховуючи, що позивач отримує пенсію, і звернувся до суду з позовом про приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства, , суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови КМУ№1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу має виплачуватись пенсія як інваліду 2-ої групи захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

  Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання пенсії певного розміру, що встановлений Законом, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а саме в даному випадку – це надання особам, що постраждали від аварії на ЧАЕС відповідних їх статусу соціальних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

За таких обставин суд вважає, що відмова відповідача провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1  за умовами названого Закону, є неправомірною, позовні вимоги ОСОБА_1  ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

З метою захисту та поновлення порушених прав ОСОБА_1, у відповідності до ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1  в розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 травня 2009 року по 28 липня 2010 року.    

В частині отримання позивачем державної щорічної допомоги на оздоровлення судом встановлено наступне.

ОСОБА_1  як постраждала від аварії на ЧАЕС, інвалід 2-ої групи, інвалідність якого пов’язана із Чорнобильською катастрофою, має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ої групи виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Частиною 5 ст. 48 вищенаведеного Закону передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно ч. 7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Як вже зазначалось, у відповідності із підпунктом 11) пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, згідно з якою одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою,  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009, 2010 рр. має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону. Аналогічно, на підставі ст.48 Закону підлягала нарахуванню також і допомога за 2007 рік, оскільки будь-яких обмежень щодо

Посилання відповідача на ту обставину, що призначення і виплата допомоги здійснюється на підстав положень Постанови Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймаються судом до уваги, оскільки дана постанова є підзаконним нормативним актом. Виходячи із загального пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, у відповідності до ст.8 ЦПК України, застосуванню підлягають положення закону.  

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд приходить до висновку, що відмова управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 р., в розмірі, кратному розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, є незаконною, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст. 50,54,63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», бюджетним законодавством України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.8, 14, 209-212 ЦПК України, суд, -  

вирішив:  

Позов  ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі по відмові в перерахунку  додаткової  пенсії ОСОБА_1 у  відповідності до ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% (сімдесяти п’яти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум.

   Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації виплатити позивачу ОСОБА_1   щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за  2009 рік в розмірах, встановлених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – протиправною .

   Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1   компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за  2009 р в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на час виплати, з урахуванням виплачених протягом вказаних років сум допомоги.      

Судові витрати розподілити між сторонами наступним чином. Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі звільнити від сплати судового збору на підставі п.34) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито». Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА судовий збір в розмірі 3 (три) грн.. 40 коп. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі та управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА солідарно в користь ОСОБА_1    понесені нею при подачі позову та документально підтверджені витрати в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча: