Справа № 2-37/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 липня 2010 року               Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді           -      Мусієвського Є.П.

при секретарі                -      Збишко М. В., Прийма О.С., Вантух К. Г., Пелещишин І.А.

з участю адвоката         -     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу  за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5  про визнання права власності на транспортні засоби та зобов’язання передати такі,

в с т а н о в и в:

    Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частини автомобілів Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1 та Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, за ОСОБА_4 і ОСОБА_7 – право власності по ? частини вказаних автомобілів, а також про зобов’язання відповідача передати вказані автомобілі та документи на них, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що у 1986 р. ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8, в якому народилось двоє дітей:  ОСОБА_7, 1986 р.н. та ОСОБА_4, 1995 р.н. Під час шлюбу у 1997 та 1998 рр. ОСОБА_8 придбав два вищезазначені автомобілі.  05.07.2002 р. шлюб було розірвано і ОСОБА_8 почав співмешкати з відповідачкою ОСОБА_5 05.07.2003 р. ОСОБА_8 загинув, однак, відповідачка відмовляється передати позивачам документи та ключі на вказані автомобілі, а також самі автомобілі, що перешкоджає їм оформити право власності на них, в тому числі і в порядку спадкування дітьми майна їх батька, тому вважають, що вона, ОСОБА_6, була власником ? частини автомобілів, як дружина ОСОБА_8, а ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частинах – по ? частці мають одержати у власність вказані автомобілі у порядку спадкування.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_6, вона ж законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала та дала пояснення аналогічні вищенаведеному, доповнивши тим, що після смерті ОСОБА_8 відповідачка передала ОСОБА_7 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1, а в ході судового слухання справи передала ОСОБА_6 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2,  просять позовні вимоги задовольнити.

      Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала  та  пояснила, що ОСОБА_8 був її співмешканцем, від якого народила дитину, однак жодних претензій щодо спадкового майна не має. Після загибелі співмешканця у 2003 р., у прокуратурі їй повернули документи та ключі на спірні автомобілі, які припарковані там, де при житті припаркував ОСОБА_8  Документи та ключі від автомобіля Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1 вона передала позивачці ОСОБА_7, а документи на автомобіль Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2 були передані позивачці ОСОБА_6 в ході судового розгляду справи, тому покладання на неї позивачкою обов?язку повертати автомобілі, якими при житті користувався та розпоряджався бувший чоловік позивачки безпідставні, просить в цій частині в позові відмовити.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Як убачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 з 1986 року, який 05.07.2002 року розірвано /а.с. 8/, в якому народилось двоє дітей – ОСОБА_7, 1986 року народження /а.с.6/ та ОСОБА_4, 1995 року народження /а.с.7/.

З довідок ВДАІ УМВСУ у Львівській області слідує, що за ОСОБА_8 зареєстровані на праві приватної власності: з 10.04.1997 р. автомобіль Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1, 1982 року випуску, а з 29.12.1998 р. – автомобіль Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, 1979 року випуску. /а.с.12, 13/.

Право власності ОСОБА_8 на вказані автомобілі стверджується копіями свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів ІНС НОМЕР_3 від 10.04.97 р. і ТАА НОМЕР_4 від 29.12.98 р. /а.с.64 – 65/.

З актового запису про смерть /а.с. 9/ вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Ст. 60 СК України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності (ч.1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).

Ст.368 ч.3 ЦК України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. А ч.2 ст.371 ЦК України вказує, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що спірні автомобілі були придбані ОСОБА_8 під час шлюбу з ОСОБА_6, а отже являлись їх спільною власністю з рівними частками, отже за ОСОБА_6 слід визнати право власності на ? частки вищезазначених автомобілів.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.

З матеріалів справи убачається, що спадкоємцями померлого ОСОБА_8 є його діти – ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а тому суд вважає, що  вони мають право на одержання у власність у порядку спадкування майна ОСОБА_8, яке складалось з ? частини спірних автомобілів, у рівних частках,  тобто по ? частки.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права власності на спірні автомобілі за позивачами є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та випливають з вимог діючого законодавства, а тому в цій частині їх слід задовольнити.

 В решті позовних вимог необхідно відмовити враховуючи таке.  

Згідно ст.60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

 В ході судового розгляду було встановлено, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які були зареєстровані за власником ОСОБА_8 знаходяться у позивачів. Доказів на підтвердження того, що транспортні засоби знаходяться у відповідачки суду не надані, як і не підтверджено, що саме відповідачка у будь-який спосіб перешкоджає позивачам у здійсненні ними права власності щодо їх майна,  а отже покладення обов’язків на відповідача передати майно місце знаходження якого не відомо не відповідало б вимогам закону, зокрема вимогам ст. 391 ЦК України.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст.368, 371, 391, 1261,1267 ЦК України, ст. 60 СК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину автомобіля Фольцваген Сірокко,  ДНЗ НОМЕР_1, 1982 року випуску та на ? частину автомобіля Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, 1979 року випуску.

Визнати за ОСОБА_7 право власності  ?   частину автомобіля Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1, 1982 року випуску та на ?  частину автомобіля   Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, 1979 року випуску у порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_4 право власності  ?   частину автомобіля Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1, 1982 року випуску та на ?  частину автомобіля Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, 1979 року випуску у порядку спадкування.

В решті позовних вимог відмовити.

Накладений арешт на автомобілі Фольцваген Сірокко, ДНЗ НОМЕР_1, 1982 року випуску та  Фольцваген  ЛT, ДНЗ НОМЕР_2, 1979 року випуску скасувати.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: