справа № 2-9046/09

                                                                                                                                                 справа № 2-1624/10                                                                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    10 березня 2010 року                                                                            м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд   Волинської  області в складі:

головуючого судді                                                Ковтуненка В. В.,

при секретарі                                                         Педич Ю.С.,

з участю позивача                                                 ОСОБА_1,

                представника відповідача                    ОСОБА_2,

   представник 3-ої особи                        Мельничука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Луцька  міська рада про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що  20.03.1998 року вона  зобов’язалася надати в строкове (10 років) користування з правом реконструкції – сарай,  громадянину – ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. Згідно даного зобов’язання, відповідач зобов’язався користуватися протягом 10 років сараєм (гаражем) належним їй з правом реконструкції. Після спливу цього строку зобов’язання,  ОСОБА_4 зобов’язався повернути сарай (гараж) – їй, її  племінниці або внуку ОСОБА_5 Як видно із строків зобов’язання , повернути сарай (гараж) та належних до нього правовстановлюючих документів за її бажанням не вдалося, на вимоги про повернення ОСОБА_4 не реагує. Крім того, для проведення реконструкції вона надала ОСОБА_4 рішення Луцької міської ради про передачу їй у безоплатне користування даним приміщенням, яке останній їй не повернув. Через матеріальну  неспроможність здійснити захист своїх порушених прав та інтересів та в зв’язку з вищевикладеними обставинами, вона змушена була звернутись за захистом до прокуратури. З відповіді прокуратури м. Луцька № 784-09 від 27.10.2009 року вбачається, що розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.05.1998 року ОСОБА_4 видано дозвіл на проведення реконструкції господарського приміщення під цегляний гараж по АДРЕСА_1. На підставі вказаного розпорядження 18.05.1998 року останньому виданий будівельний паспорт на забудову. Перевіркою в КП «ВОБТІ» встановлено, що право власності на вказане приміщення за будь-ким з осіб не зареєстровано. Просить суд усунути перешкоди у користуванні належним  їй гаражем, що знаходиться в АДРЕСА_1, шляхом зобов’язання ОСОБА_4 звільнити  його та стягнути з нього орендну плату за 2008-2009 роки в сумі 2000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлений позов та пояснила, що це приміщення було у одного інваліда, який це приміщення віддав її невістці, ОСОБА_4 став казати, щоб йому повернули це приміщення, Луцька міська рада надала дозвіл на реконструкцію, яку провів ОСОБА_4, після спливу часу ОСОБА_4 став казати, що він приватизував землю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнав та пояснив суду, що позивач не є власником спірного майна, оскільки власником цього спірного майна є Луцька міська рада, договір оренди між сторонами не укладався, а тому позов є безпідставний, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Луцької міської ради вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення та пояснив, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження її права власності на спірний об’єкт, також позивачем не доведено, які взагалі ОСОБА_4 чинить перешкоди позивачу та наведено будь-яких фактів вчинення перешкод з боку ОСОБА_4 у здійсненні на думку позивача права власності, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом  договору  найму  може  бути річ,  яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд  при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна  встановлюються  цим Кодексом та іншим законом.

          Відповідно до ст. 761 ЦК України право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем  може  бути  також  особа,  уповноважена   на укладення договору найму.

Судом встановлено і цього не заперечувала сама ОСОБА_1, що їй на праві власності спірне майно не належить взагалі, оскільки попередній користувач віддав у користування спірне майно її невістці.

         Відповідно до ст. 759 ЦК України  з а договором найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості  укладення  та виконання договору найму (оренди).

28.3.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено зобов’язання у письмовому вигляді, за умовами якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 на 10 років сарай, який той зобов’язувався повернути племінниці ОСОБА_1

Розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради № 234/рв від 15.05.1998 року «Про дозвіл на переобладнання приміщення під гараж» дозволено ОСОБА_4 провести реконструкцію господарського приміщення під цегляний гараж на вул. Суворова, 13, також цим розпорядженням зобов’язано  ОСОБА_4 укласти угоду з міською радою на оренду землі (а.с. 8).

25 травня 1998 року ОСОБА_4 було видано паспорт вихідних даних для будівництва -  реконструкцію господарського приміщення під цегляний гараж, який затверджений в.о. начальника управління містобудування та архітектури 18.05.1998 року (а.с. 7).

          Відповідно до ст. 391 ЦК України   власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

          Відповідно до ст. 762 ЦК України за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з  урахуванням споживчої якості речі та інших обставин,  які мають істотне значення. Плата за користування майном  може  вноситися  за  вибором сторін   у   грошовій   або  натуральній  формі.  Форма  плати  за користування майном встановлюється договором найму.  Договором або законом може  бути  встановлено  періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач  має  право  вимагати  зменшення плати,  якщо через обставини,  за які  він  не  відповідає,  можливість  користування майном істотно зменшилася. Плата  за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час,  протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

 Як встановлено судом і цього не заперечувала сама ОСОБА_1 що між нею та ОСОБА_4 договір оренди з приводу спірного  майна взагалі не укладався, в письмовому зобов’язанні, яке укладено між сторонами також не обумовлено будь-якої суми щодо здійснення орендної плати за користування спірним приміщенням, яку повинен сплачувати ОСОБА_4

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 не є власником спірного майна, в законному порядку його не набувала, оскільки воно за нею не зареєстровано в органах БТІ, право власності на спірне майно належить територіальній громаді в особі Луцької міської ради, яке перебуває у комунальній власності, при цьому на засадах змагальності сторін позивачем не доведено, та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вона являється власником спірного майна, так як правовстановлюючий документ в неї на спірне майно відсутній, також відсутній договір оренди спірного майна, так як між сторонами не укладалося договору оренди щодо спірного майна, при цьому в письмовому зобов’язанні, яке укладене між сторонами, відсутні будь-які умови щодо здійснення плати за користування спірним майном, також суду не надано будь-яких доказів та не доведено, що ОСОБА_4 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спірним майном, оскільки позивачем не наведено, які саме її перешкоди чинить ОСОБА_4, при цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що в кінці 10 років вона звернулася до ОСОБА_4 однак той не повертає її спірного майна, оскільки вона зверталася до нього до спливу 10-ти  річного терміну, однак потім більше до нього з цього приводу не зверталася коли сплинуло 10 років, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 391,759-762 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 212 – 215 ЦПК  України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до ОСОБА_4, третя особа Луцька  міська рада про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Волинської області або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                              Суддя                                                        В. В. Ковтуненко

Рішення складено в повному об’ємі

12 березня 2010 року