справа  № 2-2679/10                  

                                                         З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я              

         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          11 травня  2010  року                                                                                м. Луцьк      

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                           Ковтуненка В.В.,

при секретарі                                    Педич Ю.С.,

з участю позивача                 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

                                                                          В С Т А Н О В И В :

              ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 21 серпня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошей, відповідно до якого він передав у власність, а відповідач прийняв 14 500,00 гривень. Факт одержання грошей підтверджується розпискою від 07.11.2008 року, власноручно написаною відповідачем в момент передачі йому суми позики. Відповідно до пункту 1.3. Договору сторони визначили термін повернення позики - першого грудня 2008 року. Однак, у встановлений термін відповідач позику не повернув. Неодноразові звернення позивача з цього приводу до відповідача результатів не дали. Відповідно до п. 1.2. Договору позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірі 3% місячних. Проценти виплачуються щомісяця - до першого числа кожного місяця до дня повернення позики. Сума нарахованих процентів за період від 01 грудня 2008 року по 01 лютого 2010 року складає 6 525,00 грн. Розмір інфляційних збитків за період грудень 2008 року - грудень 2009 року включно становить 2 160,50 грн. Три проценти річних від простроченої суми складає 506,50 грн. Просить суд стягнути з відповідача в його користь борг в сумі 14 500,00 гривень, 6 525,00 грн. процентів від суми позики, 2 160,50 інфляційних втрат та три проценти річних в сумі 506,50 грн., а всього грошових коштів у розмірі 23 692,00 грн. та судові витрати по справі.

    В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача у  його користь борг в сумі 14 500,00 грн. позики, 7 395,00 грн. процентів від  суми позики, 2 784,00 грн. інфляційних  втрат та три проценти річних в сумі 575,00 грн., а всього грошових коштів у розмірі 25 254,00 грн. та судові витрати по справі.

    Відповідач в судове засідання не з’явився про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього до суду не надходило заяви про  розгляд справи у його відсутності, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець)  передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж  суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей (а.с. 6), відповідно до умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 14 500,00 грн., що підтверджується письмовою розпискою (а.с. 7), а відповідач зобов»язувався повернути грошові кошти на умовах визначених договором позики, однак відповідач належним чином свої зобов»язання не виконав, і грошові кошти в сумі 14 500,00 грн. не повернув.

            Відповідно до ст. 1049 ЦК України,  позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач зобов’язання по договору позики грошей від 21.08.2008 року не виконав, позику в строк до 01.12.2008 року не повернув, і станом на 11.05.2010 року у нього мається заборгованість по  основній сумі позики 14 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1  

              Відповідно до ст. 1050 ЦК України,  якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  Якщо позичальник своєчасно не повернув  речі,  визначені родовими ознаками,  він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу,  яка нараховується від дня,  коли речі  мали  бути  повернуті,  до  дня  їх  фактичного  повернення позикодавцеві, незалежно  від  сплати  процентів,  належних  йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.2 Договору позики грошей, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірі 3 % місячних. Проценти виплачуються щомісяця-до першого числа кожного місяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що станом на 11.05.20010 року у відповідача перед позивачем мається заборгованість по процентам від суми позики, що відповідно до умов договору становить 7 395,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1  

            Відповідно до ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

             Судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов»язання  по договору позики грошей  від 21.08.2008 року не виконав, тобто  прострочив  виконання грошового зобов»язання,  у зв»язку з цим індекс інфляції за період грудень 2008  року – лютий 2010 року включно складає 2 784,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

             Щодо вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми за період з 02.12.2008 року по 30.03.2010 року включно  в сумі 575,00 грн. задоволенню не  підлягає, так як договором позики грошей від 21.08.2008 року передбачена виплата 3% місячних.      

           Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судові витрати, які складають сплату судового збору в сумі 252,54 гривень (а.с. 1,2,21) та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень (а.с. 3).

          Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором  позики грошей від 21 серпня 2008 року не виконав, і станом на 11.05.2010 року у нього  мається заборгованість перед позивачем в сумі – 24 679,00 грн. з урахуванням основної суми позики 14 500,00 грн., процентів від суми позики в сумі 7 395,00 грн., індексу інфляції в сумі 2 784,00 грн., а також враховуючи, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 252,54 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень, за таких обставин позов підлягає задоволенню, а заборгованість та понесені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача.

     Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2010 року в порядку забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0983 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 010907700701), яка належить на праві власності ОСОБА_2 У зв’язку з тим, що провадження у даній справі закінчено, суд, відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК, приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 154, 212 – 215, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

              Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

         Стягнути з  ОСОБА_2, 1977 року народження, який проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_3, в сумі 24 679,00 гривень боргу з урахуванням  основного боргу в сумі  14 500,00 гривень,  нарахованих процентів  в сумі 7 395,00 гривень, індексу інфляції в сумі 2 784,00 грн. за  договором позики грошей від 21 серпня 2008 року.

Стягнути з  ОСОБА_2, 1977 року народження, який проживає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_3, понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 252,54 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00  гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

            Скасувати заходи забезпення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0983 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 010907700701), яка належить на праві власності ОСОБА_2, 1977 року народження, який проживає в АДРЕСА_1, які забезпечені ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.02.2010 року.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області  через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Волинської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                                  Суддя                                                В.В. Ковтуненко