Справа № 22ц-6896/2010р. Головуючий в 1 інстанції: Запорожченко О.О.
Категорія_________ Доповідач: Коротенко Є.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 серпня 2010 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – судді Коротенка Є.В.
суддів- Медведєва А.М., Маляренко І.Б.
при секретарі – Глазковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 01 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріусу четвертої Луганської нотаріальної контори ОСОБА_3 про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обгрунтування якого вказав, що він є спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_4. На протязі шестимісячного сроку після відкриття спадщини він звернувся до державного нотаріуса ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про права на спадщину за законом після померлої дружини. Але нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії за його заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі п.20 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та ст.ст. 47, 49 Закону України «Про нотаріат», про що було складено відповідну постанову. Позивач зазначає, що у постанові нотаріус рекомендувала йому оскаржити постанову до суду у 10-ти денний строк. Також нотаріус зазначила, що оскільки один із співвласників у праві спільної сумісної власності помер, посвідчити договір про виділ частки із майна не є можливим, згідно із п.3 ст.370 ЦК України.
Позивач вважає дії нотаріусу ОСОБА_3 і її постанову неправомірними, оскільки згідно з гл.1 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» саме до компетенції державного нотаріуса входить видача свідоцтв про право на спадщину, видача свідоцтв про право власності на частку в суспільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя.
Крім того, позивач вважає, що нотаріус не врахувала положення ст. 370 п.2 ЦК України, яка передбачає, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Позивач посилається, що закон встановлює презумпцію рівності часток і за таких умов нотаріусу не потрібно було рішення суду щодо питання визначення часток співвласників. Крім того, інших спадкоємців, яки б звернулися до державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину немає і все майно померлої дружини має належите спадкоємцю першої черги.
Тому позивач вважає, що його заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 повинна була бути задоволена нотаріусом, у нотаріуса не було законних підстав відмовити у вчиненні нотаріальної дії.
На підставі наведеного позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріусу ОСОБА_3 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зобов'язавши державного нотаріуса ОСОБА_3 вчинити на його користь нотаріальну дію - видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_4.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 01 квітня 2010 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 до Державного нотаріусу четвертої Луганської нотаріальної контори ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_4. У 6-місячний срок ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 Та кож позивачем були надані правовстановлюючі документи на належне померлій дружині майно. При вивченні нотаріусом документів було встановлено, що в державних актах на землю, виданих на ім’я ОСОБА_2 (серії ЛГ № 162901) та на ім"я його померлої дружини ОСОБА_4 (серії ЛГ № 62902), на аркуші, де зазначено список співвласників земельної ділянки, не були зазначені частки у спільній власності, тому нотаріусом було винесено мотивовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 червня 2009 року та роз"яснено позивачу, що питання стосовно оформлення спадкових прав щодо частки земельної ділянки, котра належить спадкодавцю, але не визначена, повинно бути вирішено спадкоємцем у судовому порядку.
У відповідності з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї.
Встановлено, що позивач не відмовлявся від спадкового майна у визначений законом строк, навпаки - ним було подано заяву про прийняття спадщини після смерті його дружини на все належне їй спадкове майно.
Згідно із ч.3 ст. 370 ЦК України виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.
Відповідно до ст.89 Земельного кодексу України, ст. 370 Цивільного кодексу України, абзацу 1 п. 224 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", Наказу Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 283/8882 від 03.03.2004 року, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Крім того, розділом 3 п.1.5 Методичних рекомендацій, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року, встановлено, що не видаються свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку на підставі державного акта, зокрема, який містить виправлення, або ж на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, оскільки нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки спадкодавця у спільному майні. У цих випадках питання щодо оформлення спадкових прав вирішуються спадкоємцями в судовому порядку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державним нотаріусом 16.06.2009 року було винесено мотивовану та законну постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 01 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріусу четвертої Луганської нотаріальної контори ОСОБА_3 про визнання постанови незаконною відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 01 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: