справа  № 2-5327/08

                                                              З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я         справа  № 2-424/09

                                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н           справа  № 2- 52 /10

          02 березня 2010  року                                                                                м. Луцьк      

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                           Ковтуненка В.В.,

при секретарі                                    Педич Ю.С.,

з участю представника позивача    ОСОБА_1,

        представника 3-ї особи     Піддубної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Луцької міської ради про усунення перешкод у вихованні та побаченнях з дитиною,

                                                                          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на протязі п'ятирічного терміну в періоду часу з початку 2003-го по кінець 2007-го року він з відповідачкою перебував у фактичних шлюбних відносинах. Вони разом проживали, вели спільно господарство, мали єдиний бюджет, тобто між ними існували виключно близькі відносини, які характеризують повноцінну сім'ю. В зазначений період у них 08.09.2006 року народився син - ОСОБА_5. Однак, після народження сина в його з відповідачкою особисті сімейні відносини почали активно втручатись родичі ОСОБА_4, а саме її матір та сестра, що призвело до вкрай агресивного ставлення до нього відповідачки і змусило його переїхати на інше постійне місце проживання. Відразу ж після його переїзду відповідачка та її родичі всіляко почали чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином. Так ОСОБА_4 написала заяву в дитячий садок, де перебував в денний час син про заборону вихователям надавати йому сина для побачень, кілька разів влаштовувала скандали при дитині, просто видираючи сина з його рук в присутності працівників дитячого садка. Більше того, на цей момент відповідачкою забрано документи дитини з дитячого садка і син перебуває на догляді вдома з прабабусею, яка хворіє на страшний діагноз атеросклерозу і не повністю час-від-часу спроможна усвідомлювати значення своїх дій. У зв'язку з цим він в червні 2008 року звернувся до органу опіки і піклування Луцької міської ради із заявою про визначення способу його участі у вихованні сина та побачень з ним. Однак, відділ опіки та піклування, вивчивши умови його життя, ставлення до дитини, надав перевагу категоричним запереченням матері дитини щодо його участі у вихованні сина та побачень з ним і 09 липня 2008 року виніс рішення, яким відмовив йому у   визначенні можливих способів участі у вихованні сина . Просить суд зобов’язати ОСОБА_4 надати йому можливість спілкуватися з сином – ОСОБА_5  у суботу та неділю з 17.00 до 20.00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явилася про час і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, від неї до суду не надходило заяви про розгляд справи у її відсутності, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала та просила зобов’язати відповідача надати можливість позивачу спілкуватися з його сином ОСОБА_5 у суботу та неділю з 17.00 до 20.00 годин, в присутності матері, так як це буде відповідати інтересам дитини із врахуванням її підвищеної вразливості.

 Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню  повністю з наступних підстав.

    Відповідно  до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини,  зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке  спілкування  не  перешкоджатиме  нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків,  який проживає окремо,  у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих  питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

    Судом встановлено, що з 2003 року по 2007 рік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Від сумісного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син – ОСОБА_5 (а.с.6), який  на даний час проживає з матір’ю ОСОБА_4 Батько дитини ОСОБА_3 проживає окремо від неї.

          Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей,  любові до своєї  сім'ї  та  родини,  свого народу, своєї Батьківщини. Батьки  зобов'язані  піклуватися  про здоров'я дитини,  її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані  забезпечити  здобуття  дитиною  повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.  Передача  дитини  на  виховання  іншим  особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види  експлуатації  батьками  своєї дитини. Забороняються  фізичні покарання дитини батьками,  а також застосування ними інших видів  покарань,  які  принижують  людську гідність дитини.

    Відповідно до ст. 151 СК України батьки  мають  переважне  право  перед  іншими  особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право  залучати  до  виховання  дитини  інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

    Відповідно до ст. 153 СК України мати,  батько  та  дитина  мають  право  на  безперешкодне спілкування  між  собою,  крім випадків,  коли таке право обмежене
законом.

      Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той  із  батьків,  хто   проживає   окремо   від   дитини, зобов'язаний  брати  участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків,  з  ким  проживає  дитина,  не  має  права перешкоджати тому з батьків,  хто проживає окремо,  спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні,  якщо таке спілкування  не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

             Відповідно до ст. 159 СК України якщо  той  із  батьків,  з  ким  проживає  дитина, чинить перешкоди тому з батьків,  хто проживає окремо,  у  спілкуванні  з дитиною  та  у  її  вихованні,  зокрема  якщо  він  ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування,  другий  із  батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд  визначає  способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку,  відвідування  дитиною  місця  його  проживання тощо), місце  та  час  їхнього спілкування. В окремих випадках,  якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під  час  вирішення  спору  щодо  участі  одного  з батьків у вихованні  дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх  обов'язків,  особиста прихильність дитини до кожного з них, вік  дитини,  стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення,  в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання  ним  алкогольними  напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою,  з якою проживає  дитина,  суд  за  заявою  того  з батьків,  хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа,  яка  ухиляється  від   виконання   рішення   суду, зобов'язана  відшкодувати  матеріальну та моральну шкоду,  завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім того, судом  встановлено, що відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є складними та конфліктними та те, що відповідачем по справі ОСОБА_4 чиняться перешкоди ОСОБА_3 у  спілкуванні та вихованні дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З цього приводу ОСОБА_3 звертався до  служби у справах дітей про визначення можливих способів  його участі у виховання сина, однак йому в цьому було відмовлено безпідставно (а.с. 5).

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивач по справі не позбавлений батьківських прав, має бажання спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, однак відповідачем чиняться йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини – сина  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є порушенням  його прав та інтересів дитини, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову, зобов’язати ОСОБА_4 надавати ОСОБА_3 можливість  спілкуватися з сином  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожну суботу та неділю з 17.00 годин до 20.00 годин, в присутності ОСОБА_4

Керуючись ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402, ст.ст. 150, 151,153,157,159 СК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 – 215, 224 ЦПК України, суд, -                                                        

В И Р І Ш И В :

              Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Луцької міської ради про усунення перешкод у вихованні та побаченнях з дитиною – задовольнити  повністю.

  Зобов’язати ОСОБА_4 надавати ОСОБА_3 можливість  спілкування з сином  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, кожну суботу та неділю з 17.00 годин до 20.00 годин, в її присутності.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області  через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Волинської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                                  Суддя                                                В.В. Ковтуненко

Ріщення складено в повному об»ємі

05 березня 2010 року