У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів – Дроботі В.В., Власова С.О.
при секретарі – Добра М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського МУЮ на рішення Тячівського районного суду від 18 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Закарпатській області, третіх осіб: ВРЕВ з обслуговування Тячівського району, ГУДАІ ГУМВС України в Закарпатській області, ДП «Олбі-Мукачево» ТзОВ «Олбі-рос», ПАТ «Ерсте Банк» про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу та звільнення його з-під арешту ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Вказаним рішення позов ОСОБА_1 задоволено: визнано дійсним укладений між ним та ОСОБА_2 2 листопада 2007 року договір купівлі-продажу автомобіля «Мерседес-Бенц» 814 Д-КА, 1994 року випуску, р/н НОМЕР_1; визнано за позивачем право власності на це автомобіль та звільнено автомобіль з-під арешту, який було встановлено постановою державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МУЮ від 22 грудня 2008 року та постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Закарпатській області від 1 червня 2009 року.
МВ ДВС Ужгородського МУЮ /надалі – відділ ДВС/ та ПАТ «Ерсте Банк» /надалі – Банк/ оскаржили це рішення, порушили питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник банку скаргу з наведених підстав підтримав.
Заслухавши доповідача, представника банку та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягаю з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Незаконність рішення суду першої інстанції апелянти вбачають в порушенні ст.ст.316,317,319,328, 330, 655,639, 1000,1003 ЦК України. Але для вирішення даної справи зазначені статті не можуть бути застосовані, оскільки ними регулюються загальні поняття права власності, договору купівлі-продажу, договору доручення.
Судом першої інстанції для вирішення даного спору застосовано вимоги ст.208, 218 ЦК України, що є правильним.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу; відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що 2 листопада 2007 року позивач купив у ОСОБА_2 зазначений вище автомобіль за 82 тис. грн., що визнано цим відповідачем, підтверджено його розпискою про отримання грошей та наданням ним довіреності позивачу на управління та розпорядження цим автомобілем. Тобто вказаними доказами, які є належними і допустимими відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України, доведено, що факт купівлі-продажу автомобіля між позивачем та ОСОБА_2 мав місце. Однак він не був оформлений належним чином. Саме у зв’язку з цим позивач і звернувся до суду про визнання такого договору дійсним і визнання його дійсним відповідає вимогам ч.2 ст.218 ЦК України: якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним тягне за собою визнання права власності на автомобіль за позивачем, а останнє – звільнення з-під арешту цього автомобіля, оскільки позивач не несе відповідальність за борги ОСОБА_2
Що до такого доводу апеляційної скарги Банку як порушення правил підсудності, то зазначена обставина з 30 липня 2010 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи для нового розгляду.
Керуючись ст.ст. 307,308,314 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» та міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :