УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем   України

 19 серпня 2010 року                                             м. Житомир

Колегія  суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

 головуючого – судді                 Слісарчука Я.А.

 суддів:                 Андрушкевича С.З.,Ляшука В.В.

 з участю:            прокурора     Селюченко І.І.    

                       потерпілої     ОСОБА_1    

Справа №11-551/10             Головуючий у суді 1-ї інстанції –                      Зіневич І.В.

Категорія справ:ст.296 ч.2, 121 ч.2     КК України    Суддя-доповідач –            Андрушкевич С.З.

                           засуджених     ОСОБА_4 , ОСОБА_5

                                                  ОСОБА_6, ОСОБА_7

              захисників     ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10  

      розглянула у відкритому  судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4,ОСОБА_7, ОСОБА_6, адвокатів ОСОБА_8,ОСОБА_11 на вирок Богунського районного суду м.Житомира  від 3 червня 2010 року.

Цим вироком               ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року                                            

                                     народження, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, з середньою освітою,  

                                     одруженого , має на утриманні неповнолітню дитину,

                                     працював водієм "Еко таксі", раніше не судимого,

    засуджено за ч. 2 ст. 121  КК України на вісім років позбавлення волі, за ст.296 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.49 ч.5,74 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного за ст.296 ч.2 КК України покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

    Строк покарання ОСОБА_4 рахується з 19.06.2006 року, зараховано перебування його під вартою з 21.06.по 24.06.2004 року.

                                          ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

                                         року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_4, українця ,з вищою освітою,

                                         одруженого, має на утриманні малолітню дитину,

                                         працював робітником ВАТ "Житомирські ласощі",

                                         раніше не судимого,

          засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі, за ст.296 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.49 ч.5,74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного за ст.296 ч.2 КК України покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

          Запобіжний захід ОСОБА_6 змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взято під варту в залі суду.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислено з моменту його затримання - з 3.06.2010 року ,зараховано його перебування під вартою з 19.06.по 24.06.2004 року ,

                                              ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 року

                                             народження, уродженця і жителя м.Житомира,

                                             АДРЕСА_1, одруженого , на утриманні

                                             має одну малолітню дитину, непрацюючого, з

                                             середньою спеціальною освітою,раніше не судимого

                                             в силу ст.89КК України, громадянина України,

    засуджено за ч.2 ст.121 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі, за ст.296 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.49 ч.5,74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного за ст.296 ч.2 КК України покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

     Запобіжний захід ОСОБА_7 змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взято під варту в залі суду.

     Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту його затримання - з 3.06.2010 року ,зараховано його перебування під вартою з 19.06.2006 року по 30.05.2008 року ,

                                      ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_4

                                      року народження, уродженця с. Авратин Любарського

                                      району Житомирської області, українця, з середньою

                                      освітою, одруженого, на утриманні має одну малолітню

                                      дитину, жителя АДРЕСА_5

                                      непрацюючого, громадянина України, раніше не                      

                                      судимого в порядку  ст.89 КК України,

         засуджено за ч.2 ст.121 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі, за ст.296 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.ст.49 ч.5,74 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного за ст.296 ч.2 КК України покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

          Запобіжний захід ОСОБА_5 змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взято під варту в залі суду.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислено з моменту його затримання - з 3.06.2010 року ,зараховано його перебування під вартою з 19.06.2006 року по 30.05.2008 року .

          Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь Житомирської обласної лікарні ім Гербачевського О.Ф. 1328 грн. 70 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13

          Стягнуто  в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_14 6204 грн.26 коп.на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

          В задоволенні цивільного позову ОСОБА_15 відмовлено в зв’язку з недоведеністю вимог.  

  Питання про речові докази вирішено відповідно з положеннями ст. 81 КПК України.

Як встановив суд   першої інстанції  ,зазначивши у вироку:

18 червня 2004 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшли до кафе «Магніт», розташованого по вулиці Малікова № 32 в м. Житомирі, де ОСОБА_7 зайшов в приміщення бару замовляти пиво, ОСОБА_5 залишився на вулиці біля вхідних дверей, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 зайшли до літнього павільйону вищевказаного кафе. Перебуваючи в літньому павільйоні, який є громадським місцем, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 стали висловлюватись брутальною лайкою, порушуючи тим самим спокій та нормальний відпочинок відвідувачів даного кафе. В цей час в літньому павільйоні за столиком сиділи громадяни ОСОБА_16 ОСОБА_17. ОСОБА_15 та ОСОБА_13 Останній зробив правомірне зауваження вказаним особам про недопустимість порушення громадського порядку. ОСОБА_4, почувши зауваження від раніше незнайомого йому ОСОБА_13, поводячи себе зухвало і нахабно, став висловлюватись брутальною лайкою на адресу останнього і кликати його до себе. Після чого ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, яка виразилась в тому, що він безпричинно, з хуліганських спонукань, коли ОСОБА_13 встав із-за столу і підійшов до нього, умисно почав завдавати останньому удари руками по всьому тілу. До них підбіг ОСОБА_6, який грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, підтримуючи ОСОБА_4 ,почав завдавати чисельних ударів руками по тілу ОСОБА_13 В цей час до даного павільйону також забігли ОСОБА_5 та ОСОБА_7, причому,останній, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість,  підбіг до незнайомого йому ОСОБА_17, який сидів за столом та завдав йому одного удару кулаком в груди. ОСОБА_17, відштовхнувши руками ОСОБА_5 від себе, почав вставати із-за столу, однак останній штовхнув його в груди, від чого той не втримався на ногах і впав на лавку. Далі ОСОБА_5, не припиняючи свої хуліганські дії, завдав ОСОБА_18 декілька ударів ногами по тулубу, заподіявши йому тим самим фізичного болю. ОСОБА_7 в цей час підбіг до ОСОБА_16, який сидів за столом, і безпричинно, з хуліганських спонукань, умисно почав завдавати йому чисельних ударів руками по голові, заподіявши тим самим останньому фізичного болю. Подолавши волю потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_16 до опору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підбігли до ОСОБА_13 і разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали завдавати йому чисельних ударів кулаками по різних частинах тіла. Від завданих ударів ОСОБА_13 не втримався на ногах і впав на підлогу. В цей час ОСОБА_15, з метою припинити хуліганські дії вищевказаних осіб, почала захищати ОСОБА_13, прикриваючи його тулуб та голову своїм тілом. Однак ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_6. ОСОБА_5 та ОСОБА_7, вперто не припиняючи своїх хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, поводячи себе зухвало та нахабно, безпричинно, з хуліганських спонукань, почали завдавати множинних ударів ногами по тулубу ОСОБА_15 при цьому, намагаючись витягти ОСОБА_13 з приміщення літнього павільйону. Витягнувши ОСОБА_13 та разом з ним ОСОБА_15 на вулицю. ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 завдали їм ще декілька ударів та з місця скоєння злочину зникли.

В результаті спільних хуліганських дій ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заподіяли потерпілій ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, лівій верхній кінцівці, садна на спині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Крім цього спільними хуліганськими діями ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під час бійки розбили, тобто пошкодили майно, яке належить приватному підприємцю ОСОБА_19 : два скляних бокали та дві скляні стопки, чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму 12 грн., а також на деякий час зірвали нормальну роботу кафе «Магніт».

Після цього ОСОБА_13, відправивши свою дружину до лікарні машиною «швидкої допомоги» та будучи в сильно збудженому стані через побиття, разом з ОСОБА_18 пішов за місцем свого проживання, до квартири АДРЕСА_2, де взяв вдома кухонний ніж та біля 22 години 45 хвилин з вказаним ножем знову повернувся до кафе «Магніт».  Побачивши в приміщенні кафе ОСОБА_4, ОСОБА_13, ззаду обхопив лівою рукою ОСОБА_4 за тулуб, дістав принесений з собою ніж та утримуючи його в правій руці, біля горла останнього, запропонував йому вийти на вулицю для з'ясування обставин їх побиття.

 ОСОБА_4, схопивши правою рукою за ніж, почав чинити опір ОСОБА_13, крикнувши присутнім, що у ОСОБА_13 в руках ніж.  В цей час до них підбіг ОСОБА_6, який з метою допомогти ОСОБА_4 також почав виривати ніж із рук ОСОБА_13, при цьому порізав вказаним ножем собі руку. В результаті боротьби ОСОБА_4 і ОСОБА_6повалили ОСОБА_13 спиною на землю.  В цей момент до них підбігли ОСОБА_5 та ОСОБА_7,  при цьому ОСОБА_7 ударом ноги вибив із руки ОСОБА_13 ніж.

 ОСОБА_4 швидко піднявся на ноги і з метою заподіяння тілесних ушкоджень ,одночасно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 почав умисно завдавати удари взутими ногами по тілу лежачого на землі ОСОБА_13 Знаходячись з лівого боку , ОСОБА_4 завдав ОСОБА_13 2-3 удари взутою ногою по тулубу та 2-3 удари в ліву частину ОСОБА_6, знаходячись з правого боку від потерпілого , завдав йому взутими ногами 2 удари в праву сторону голови та один удар по тулубу.Підтримуючи злочинні дії своїх знайомих , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 завдали кожен окремо по два удари взутими ногами по тулубу лежачого на землі ОСОБА_13

 Побачивши, що після нанесених ударів ОСОБА_13 не піднімається, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 облишили його та викликали „швидку допомогу”.

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_6ОСОБА_7 та ОСОБА_5 заподіяли потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді забійних ран на чолі, волосяній частині голови, множинних синців, саден, підшкірних гематом обличчя, волосяної частини голови, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, забою головного мозку, які в своїй сукупністю складають закриту черепно-мозкову травму,набряку головного мозку,здавлення стовбуру мозку, в ділянці очей – крововиливів з жовтизною,крововиливів в навколониркову клітковину зліва, в м”які тканини спини з лівого боку,набряку легень, за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень , внаслідок яких сталася смерть потерпілого.

В апеляції засуджений ОСОБА_4  просив вирок суду скасувати, яку такий , що не відповідає чинному законодавству, а його дії кваліфікувати за ст.124 КК України як перевищення меж необхідної оборони.

На обгрунтування цього вказував, що саме потерпілий ОСОБА_13 вчинив на нього напад з ножем і він змушений був захищатися,поскільки існувала загроза його життю.В матеріалах справи, на його думку,немає достатніх доказів того ,що саме удари, завдані ним спричинили подальші ускладнення і викликали смерть потерпілого.Ця обставина підтверджена висновком експертизи про безпосередню причину смерті ОСОБА_13 При розгляді справи в апеляційному суді просив врахувати , що він утримується під вартою з 2006 року , під час досудового слідства не перешкоджав встановленню істини по справі, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має сім”ю, дитину, частково відшкодував збитки потерпілій, не є соціально небезпечною особою.Крім цього, просив врахувати п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року щодо необхідної оборони.

В апеляції засуджений ОСОБА_7  просив вирок суду як безпідставний та несправедливий щодо нього, змінити, закривши справу за ст.121 ч.2 КК України, зменшити розмір цивільного позову на користь ОСОБА_14

На думку апелянта, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які мали місце.  

На обгрунтування цього вказував, що його покази на всьому протязі досудового слідства є однакові та послідовні, співставні з показами інших підсудніх, свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.Жодний з цих осіб не підтвердив , що він бив лежачого ОСОБА_13Ні він , ні ніхто інший не бажали заподіти такі тілесні ушкодження потерпілому , від яких настала його смерть.Тим більше вони не мали єдиного умислу ,їх дії не були узгоджені , а виникли як відповідь на дії ОСОБА_13 з ножем.Вважав , що підтвердження його провини судом не встановлено. Призначене йому покарання також є несправедливим, не відповідає тому, що ним було скоєно, поскільки він не уникав відповідальності, позитивно характеризується , відшкодував дружині потерпілого завдані збитки, має на утриманні неповнолітню дитину.

В апеляції засуджений ОСОБА_6  просив вирок суду скасувати як незаконний , а його виправдати за ст.296 ч.2 та ст.121 ч.2 КК України, поскільки , на його думку, суд не дав належного аналізу усіх зібраних доказів та упереджено і неправдиво виклав у вироку обставини подій,зміст показів свідків, потерпілих та дані експертиз.

На обгрунтування цього вказував, що обставини, вказані у вироку по звинуваченню ОСОБА_6 за ст.296 ч.2 КК України є надуманими, не грунтуються на зібраних матеріалах і суперечать їм.Свідки ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_20 дали покази про те , що не бачили як він брав участь у бійці в кафе, а в подальшому при проведенні слідчих дій не впізнали його як учасника бійки.Інші підсудні підтвердили , що він був з ними в кафе, однак не бачили , щоб він бив когось і де перебував під час бійки. Крім цього, на досудовому слідстві і в суді потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 стверджували, що їх побила компанія, що складалась приблизно з 12 осіб.Такі ж покази давав і свідок ОСОБА_20

Судом проігноровано те , що при бійці він внаслідок дій ОСОБА_13 отримав різані рани 2-3 пальців лівої руки , що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров”я, і  які могли бути заподіяні ножем. Таким діям ОСОБА_13 суд не дав правової оцінки, а ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи. Крім цього , суд не дав оцінки і письмовому доказу в справі – довідці Житомирського МВ УМВС про те , що його, ОСОБА_6, утримували  з 19.06. по 21.06.2004 року в камері для затриманих в адміністративному порядку, застосовували недозволені методи слідства, внаслідок чого він себе обмовив.На ці  покази суд упереджено і безпідставно послався у вироку. Щодо бійки в кафе, то в показах  її учасників є розбіжності як відносно місцезнаходження кожного біля лежачого на землі ОСОБА_13 , так і відносно кількості та місця завдання ударів.Є також протиріччя і у висновках експертиз та показах експерта, але цьому всьому суд ніякої оцінки не дав.  

В апеляції адвокат ОСОБА_8  просила вирок суду змінити в зв”язку з  однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду , викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону.

На обгрунтування цього вказувала , що у вироку суд послався на покази засуджених та протоколи відтворення обстановки і обставин події, які вони давали як свідки , що є недопустимим.Покази свідків ОСОБА_22,ОСОБА_23,ОСОБА_20, ОСОБА_27, ОСОБА_28 , на які посилається суд у вироку,не доводять вину засуджених. У вироку суд, на думку апелянта,  взагалі описує події всупереч обвинувальному висновку.  Висновки експертиз не виключають можливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні , а це повинно трактуватися на користь засуджених. Також вважала , що в діях ОСОБА_4 була необхідна оборона або перевищення її меж.Необхідні підтвердження цього є в матеріалах справи. Тому просила перекваліфікувати дії ОСОБА_4 за ст.124 КК України і призначити йому покарання в межах санкції цієї статті.

В апеляції адвокат ОСОБА_11 просив вирок суду змінити, ОСОБА_5 за ст.121 ч.2 КК України виправдати, в задоволенні цивільного позову ОСОБА_14 відмовити.

На обгрунтування цього вказував , що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, висновки суду не відповідають обставинам справи та не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.Також, на думку апелянта, суд не взяв до уваги докази, що могли істотно вплинути на його висновки, при наявності суперечливих доказів не зазначено у вироку, чому суд взяв до уваги одні докази та відхилив інші, висновки суду містять істотні суперечності, а тлумачення кримінального закону , дане судом, суперечить його точному змісту.

Деталізуючи викладене вище, апелянт ,зокрема, вказував, що обвинувачення не заперечує застосування потерпілим ОСОБА_13 ножа, однак, його дії не кваліфікує. Це питання вирішувалось уже в ході судового розгляду справи, що свідчить про необ”єктивність, неповноту і поверховість досудового слідства. Участь ОСОБА_5 в   побитті ОСОБА_13 під час першого епізоду не підтверджена жодним доказом. У вироку судом не дано належної оцінки висновкам судово-медичних досліджень.  

          Заслухавши   доповідача, засуджених ОСОБА_6 ,ОСОБА_7,ОСОБА_4,  які підтримали  свої апеляції, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_11,які підтримали апеляції засуджених та свої апеляції, засудженого ОСОБА_5, який також підтримав всі апеляції, прокурора, яка заперечувала проти апеляцій,  потерпілу ОСОБА_14, яка  заперечувала проти апеляцій , перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

          Засуджуючи ОСОБА_4 ,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за ст.296 ч.2 КК України, суд правильно прийшов до висновку , що засуджені грубо порушили громадський порядок , діючи з особливою зухвалістю, групою осіб. Вчинення цього злочину підтверджується , крім часткового визнання своєї вини ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, показами потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, свідка ОСОБА_22 висновком судово-медичної експертизи  №944 від 13.08.2004 року щодо ОСОБА_15, протоколом пред’явлення для впізнання по фотокартках з участю свідка ОСОБА_22

          На обгрунтування засудження ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за ст.121 ч.2 КК України суд навів у вироку показання потерпілого ОСОБА_24, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_20, які вони давали на досудовому слідстві та у суді.

         Так, потерпілий ОСОБА_25 у судовому засіданні по епізоду спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_13 пояснював, що під’їхавши до кафе, потерпілий підійшов до дверей та став розмовляти з хлопцями, ці хлопці відразу та одночасно почали його бити руками та ногами після чого він впав та більше не піднімався ./а.с.44 т.5/ Фактично аналогічні за своїм змістом показання цей потерпілий давав на досудовому слідстві /а.с. 134 т.1/ ?отерпілого били усі в чотирьох з різних сторін”.

    Свідок ОСОБА_21, в судовому засіданні стосовно другої бійки пояснила наступне: ? кафе зайшов потерпілий, підсудні замовляли пиво і усі вийшли на вулицю, всі билися в купі, бачила потерпілого у цій купі, ножа не бачила під час бійки, коли вийшла вдруге потерпілий лежав на землі з розбитою головою, біля нього був ніж” /а.с.29 т.5/ Будучи допитаною на досудовому слідстві свідок давала дещо інші показання щодо обставин бійки та зазначала /а.с. 37 т.1/ „ кілька молодих людей наносили удари чоловіку руками та ногами, хто і куди не бачила”, /а.с.178 т.1/ ?лопці вибігли на вулицю та знову накинулись на потерпілого та стали бити, але хто і куди не пам’ятає”

        Свідок     ОСОБА_20 в судовому засіданні при допиті  пояснив, що потерпілого били декілька молодих людей, це була не бійка, а побиття, потерпілий лежав на землі, а його били. /а.с.78 т.5/ На досудовому слідстві свідок давав детальніші покази, які визнав у судовому засіданні пояснивши, що на той час краще пам’ятав події: ?оловік лежав на землі, а три хлопці наносили йому удари ногами по голові та тулубу” /а.с.32 т.1/. При проведенні впізнання свідок вказав на ОСОБА_7, ОСОБА_4 як на осіб, що завдавали удари потерпілому, коли він лежав на землі, також він впізнав ОСОБА_5 повідомивши, що ця людина була в компанії осіб, що били потерпілого./а.с.161-166 т.1/

        Свідок  ОСОБА_22 в суді пояснила, що не бачила другої бійки, а коли вийшла, то потерпілий вже лежав на землі, разом з тим на початку досудового слідства свідок повідомляла, що бачила як поблизу кафе група осіб наносила удари чоловіку руками та ногами, коли вийшла вдруге побачила чоловіка, який лежав біля кафе. /а.с.38 т.1/

    Дослідивши ці докази ,суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ці покази відповідають фактичним обставинам справи ,тобто, що  мало місце групове побиття всіма  підсудними лежачого на землі потерпілого, який на той час ні для кого загрози не представляв, при цьому механізм нанесення тілесних ушкоджень кожним з підсудних потерпілому чітко вбачається з показань ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на досудовому слідстві.

    Так, ОСОБА_7 /а.с.25 т.1/ пояснив: ?ідбіг та вибив ніж, хлопці стояли навколо потерпілого та наносили удари, я наніс 2-3 удари по тулубу”, свої показання підтвердив на відтворенні обстановки та обставин події /а.с. 120 т.1/

    ОСОБА_4 /а.с.46 т.1/ при допиті у якості підозрюваного пояснив: ?оліщук вибив ножа , я встав та наніс ногою 2-3 удари по тулубу та 2-3 в голову, також били  ногами ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6”, свої показання підтвердив при проведенні відтворення обстановки та обставин події /а.с. 48 т.1/

    ОСОБА_5 /а.с. 16 т.1/ пояснював: ?арабінський бив з правої сторони ногою по тулубу та голові потерпілого, я намагався вибити ножа та декілька разів вдарив по тулубу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також наносили удари потерпілому.”

    При неодноразових допитах  ОСОБА_6 /а.с.18 т.1/ також підтверджував, що бив потерпілого та наносив удари ногою по тулубу і голові. При відтворенні обстановки та обставин події він детально показав, як він наносив удари потерпілому /а.с.19-20 т.1/

          З висновку комплексної судово-медичної експертизи №15 /а.с.40 т.3/ вбачається, що потерпілому була завдана значна кількість ударів, яка перерахунку не підлягає. Виявлені у нього тілесні ушкодження могли виникнути за обставин вказаних при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_4, 22.06.2004 р., 9.01.2006 р., ОСОБА_6 21.06.2004 р., ОСОБА_5 9.01.2006 р., ОСОБА_7 9.07.2004 р.

     Посилання в апеляції ОСОБА_4 на те , що ОСОБА_13 вчинив на нього напад з ножем і він змушений був захищатися, при цьому перевищивши межі необхідної оборони, є необґрунтованим. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 8.09.2006 року, після проведення перевірки, вказано , що в діях ОСОБА_13 відсутні ознаки злочину , передбачених ч.2 ст.296 КК України, поскільки не встановлено факту грубого порушення громадського порядку та відсутні ознаки злочину , передбаченого ст.129 КК України, так як не підтверджено вчинення ОСОБА_13 дій, які могли б трактуватися як погрози життю ОСОБА_4

           Згідно висновку судово-медичної експертизи №15 від 13.03.2006 року, смерть ОСОБА_13 настала через ускладнення , котрі виникли на протязі місячного перебування на стаціонарному лікуванні – інтоксикація організму, двобічне запалення легень .

           Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що зв’язок між діями ОСОБА_4 та інших засуджених і смертю потерпілого ОСОБА_13 є не прямим , а опосередкованим. Ця обставина підтверджена також показами експертів Шумила, Короткевича, свідка ОСОБА_26 в судовому засіданні.  При цьому суд взяв до уваги і дав відповідну оцінку проведеним по справі судово-медичним експертизам.

       Посилання в апеляції  підсудного ОСОБА_6 , що його покази  на досудовому слідстві, в яких він визнавав факт нанесення ударів ногою в голову потерпілого при допиті та відтворенні 21.06.2004 р., здобуті незаконним шляхом, є безпідставними.

    Твердження  про незаконне здобування цих показів побудоване фактично лише на поясненнях ОСОБА_6 про застосування стосовно нього фізичного та психічного примусу, а також довідки Житомирського МВ УМВС про те, що він утримувався в ІТТ з 19.06. по 21.06.2004 р.

     За заявою ОСОБА_6 була проведена відповідна перевірка і  винесена постанова прокуратури Богунського району м. Житомира від 22.06.2009 року про відсутність у діях працівників міліції Житомирського МВ УМВС складу злочину , передбаченого ст.ст.364,365 КК України

 Крім цього, ОСОБА_6 першочергово допитувався незадовго до затримання слідчим 21.06.2004 р., перед затриманням  оглядався та дав пояснення, що з затриманням згоден та на хворобливий стан не скаржився, що вбачається з відповідних протоколів /а.с. 28,29 т.1/.

 Також  ОСОБА_6 визнавав факт нанесення ударів потерпілому ногою в голову і в послідуючому при допиті як підозрюваний 22.06.2004 р., при цьому від участі захисника відмовився.

         Свої висновки суд першої інстанції детально виклав у вироку, дав належну оцінку показам підсудних , потерпілих ,свідків, експертів , висновкам експертиз, іншим доказам по справі  і обґрунтовано прийшов до висновку про кваліфікацію дій підсудних та їх вину у пред’явленому їм звинуваченні.

Щодо призначення покарання підсудним , то на думку колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, призначене з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, осіб винних, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання  і  є достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

  Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди потерпілій , суд врахував характер та глибину її душевних страждань  та стягнув моральну шкоду , виходячи з принципів розумності та справедливості, тому вирок в цій частині є також обґрунтованим і законним, як і вирішення позову про відшкодування матеріальної шкоди.

    Що ж стосується інших обставин, про які йдеться в апеляціях  , то їх з'ясування не впливає як на доведеність винності  засуджених , так і на правильність кваліфікації  їх  дій.

         За наведених вище обставин підстави для зміни чи скасування вироку відсутні.

              Керуючись ст.ст. 365, 366,379 КПК України, колегія суддів,-

                            у х в а л и л а :

Апеляції засуджених ОСОБА_4,ОСОБА_6,ОСОБА_7 та адвокатів ОСОБА_8,ОСОБА_11 залишити без задоволення , а вирок   Богунського районного суду м. Житомира від 3 червня 2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 – без зміни.

Судді: