Справа № 22ц-9715/10 Головуючий у 1 інстанції Космачевська Т.В.
Категорія 5 Доповідач Соломаха Л.І.
____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про усунення перешкод в користуванні квартирою з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою.
Зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 1996 року вона є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. З 05 грудня 2006 року з її згоди в квартирі був зареєстрований її син ОСОБА_2, який мешкав в квартирі разом з нею до 01 грудня 2008 року.
З грудня 2008 року відповідач мешкає з невідомою їй жінкою за адресою: АДРЕСА_2, спірним жилим приміщенням не користується без поважних причин, не несе витрати по утриманню квартири, знятися з реєстрації з її квартири відмовляється, чим порушує її право на користування і розпорядження квартирою.
Посилаючись на вимоги ст. 391 ЦК України, позивач просила усунути їй перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження її майном шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, та зобов’язати ВГРФО Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за цією адресою (а.с. 3-4).
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 березня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучений Краматорський МВ ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 20).
Рішенням Краматорськ ого міського суду Донецької області від 23 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 37).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість судового рішення, просить рішення суду скасувати.
Зазначає, що суд прийняв до уваги лише пояснення відповідача та не прийняв до уваги надані нею докази, а саме, акт ЖЕКу від 13 січня 2010 року, згідно якого відповідач не проживає в спірній квартирі з грудня 2008 року.
Суд не врахував, що головною причиною непроживання відповідача в квартирі є зловживання спиртними напоями. Вона не заперечує, що не пускає відповідача в квартиру у нетверезому стані, а він приходить до неї тільки в такому стані, і не для того, щоб проживати, а щоб взяти грошей, продуктів або поцупити її речі.
Висновок суду про те, що в спірній квартирі знаходяться речі відповідача, не відповідає дійсності. Всі свої речі відповідач вже давно пропив. В спірній квартирі знаходиться лише бушлат, який вона купувала для відповідача, але не подарувала йому, оскільки той запив.
Суд не врахував, що відповідач перешкоджає їй здійснити продаж квартири, оскільки він в ній зареєстрований. Відповідач не несе витрат на утримання квартири, а вона із своєї пенсії не може покрити всі витрати з утримання квартири такої площі і не може обміняти її на квартиру меншої площі.
Суд не врахував вимоги ст. 8 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно якої при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Відповідач не повідомив орган реєстрації про своє дійсне місце проживання і не бажає цього робити (а.с. 42-43).
В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20 вересня 1996 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).
В спірній квартирі згідно довідки КП «ЖЕК» від 13 січня 2010 року зареєстровані позивач та відповідач (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с. 28).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є недоведеними. В спірній квартирі знаходяться речі відповідача, позивач перешкоджає йому в користуванні квартирою – не пускає його в квартиру (а.с. 37).
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 391 ЦК України, ст. 156 ЖК України.
Відповідно до ст. 391 ЦК України в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Проте відповідно до ст. 156 ЖК України ч лени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, їх діти, батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до частини 3 ст. 9 ЖК України н іхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави позбавлення члена сім’ї, в тому числі й колишнього, права користування жилим приміщенням, яке належить громадянинові на праві власності, визначені ст. 405 ЦК України.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно технічного запису судового засідання відповідач визнає, що він не мешкає в спірній квартирі після виписки з лікарні - з квітня 2009 року, оскільки позивач не пускає його в квартиру.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 23 квітня 2010 року визнала, що вона не пускає відповідача в спірну квартиру з 16 квітня 2009 року, що спростовує посилання позивача на акт, складений представниками КП «ЖЕК» 13 січня 2010 року, згідно якого відповідач не мешкає в спірній квартирі з грудня 2008 року.
Позивач навіть в апеляційній скарзі визнає, що не пускає відповідача в квартиру. При цьому вона посилається на те, що не пускає його в квартиру у нетверезому стані, а він приходить до неї тільки в такому стані.
Проте ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України не позбавляє відповідача, як члена сім’ї позивача, користуватися жилим приміщенням нарівні з власником квартири навіть в стані сп’яніння. Якщо ж відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у стані сп’яніння, порушує правила соціалістичного співжиття та робить неможливим для позивача ОСОБА_1 проживання із ними в одній квартирі, то за умови систематичного порушення правил соціалістичного співжиття та безрезультатності застосованих до нього через це заходів запобігання і громадського впливу, позивач не позбавлена можливості ставити питання про його виселення із спірної квартири на підставі ст. 116, ст. 157 ЖК України.
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 під час їх допиту судом першої інстанції зазначили, що причини не проживання відповідача в спірній квартирі їм не відомі.
Виходячи з встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не користується спірною квартирою через поведінку позивача, яка не пускає його в квартиру, тобто з поважних причин, а тому підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відсутні.
Зазначений висновок суду відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст. 3 ЦК України, а саме, він є справедливим, оскільки відповідач є інвалідом 2 групи і іншого житла, крім спірного, не має.
Та обставина, що відповідач в добровільному порядку не несе витрат на утримання квартири, не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням. Позивач не позбавлена можливості відповідно до частини 3 ст. 156 ЖК України звернутися до суду з позовом про зобов'язанння ОСОБА_2 брати участь у витратах по утриманню квартири.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням, підстави для задоволення позовних вимог про зобов’язання Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за спірною адресою, також відсутні.
Позивачем не доведено, що сам факт непроживання відповідача в спірній квартирі та факт його реєстрації в спірній квартирі створюють їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду апеляційним судом не встановлено, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до С удової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суду України, який до 01 листопада 2010 року до утворення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює його повноваження.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко