Справа № 22ц-13420/10 Головуючий у 1 інстанції Єгурнова Н.О.
Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И В :
01 червня 2010 року ОСОБА_1 . звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради (далі УПСЗН) про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Зазначала, що має доньку ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. До досягнення дитиною трирічного віку вона отримувала державну допомогу по догляду за дитиною. Н а протязі 2007 року відповідач виплачував їй таку допомогу згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були визнані неконституційними, просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1 863 грн. 11 коп. та на відшкодування моральної шкоди – 2 000 грн. (а.с. 2).
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН Артемівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1 896 грн. 42 коп., в решті вимог – відмовлено (а.с. 15-17).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зазначає, що покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. В 2007 році держава гарантувала виплату зазначеної допомоги в розмірі, який був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13. Саме в такому розмірі і виплачувалася позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки після визнання рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідні зміни до законодавства внесені не були (а.с. 18-20).
В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 3041 ЦПК України, яка діє з 30 липня 2010 року, р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 8), та в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в наступних розмірах: в липні 2007 р. – 129 грн. 03 коп., в серпні 2007 р. – 132 грн. 64 коп., в вересні 2007 р. – 134 грн. 45 коп., в жовтні 2007 р. – 136 грн. 13 коп., в листопаді 2007 р. – 140 грн. 05 коп., в грудні 2007 р. – 144 грн. 10 коп. (а.с. 5).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був виплачувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», але в порушення вимог закону таку допомогу виплачував у меншому розмірі.
Що стосується позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то ні в описовій, ні в мотивувальній частині рішення про них судом не зазначено. В резолютивній частині зазначено про відмову у задоволенні інших вимог.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, тобто в частині стягнення з УПСЗН Артемівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1 896 грн. 42 коп.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (в редакції Закону від 22 березня 2001 року N 2334-III)
передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону від 22 березня 2001 року N 2334-III, що діяла станом до 01 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно пункту 3 розділу VII Прикінцеві положення зазначеного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V зупинено на 2007 рік дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Згідно абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 14 ст. 71 та абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» поновили свою дію з 09 липня 2007 року і після 09 липня 2007 року інший розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на 2007 рік визначений не був, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 квітня – 463 грн., з 1 жовтня – 470 грн.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченої державної допомоги, суд першої інстанції виходив саме з цих розмірів мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до п. 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За п. 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не можуть бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання відповідача на те, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, не заслуговує на увагу.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб.
Тобто фактично в постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» відтворена редакція абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2007 рік, яка рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнана неконституційною, і таким чином розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначений в постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми», не відповідає розміру допомоги, визначеному в частині першій ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону від 22 березня 2001 року N 2334-III, яка відновила свою дію з 09 липня 2007 року.
Відповідно до частини 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Тобто, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону від 22 березня 2001 року N 2334-III.
Зазначений висновок апеляційного суду ґрунтується на конституційних нормах п. 6 частини 1 ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Згідно ст. 1 Закону України в редакції Закону від 22 березня 2001 року N 2334-III «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
При цьому надання законодавцем в ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Кабінету Міністрів України права визначати порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України відповідач від сплати судового збору не звільнений.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із апеляційних скарг на рішення судів справляється судовий збір в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п/п «а» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито – 1% ціни позову, але не менш 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судовий збір з апеляційної скарги по цій справі складає 25 грн. 50 коп. (1% від 1896,42 грн., але не менш 51 грн. х 50%)
Відповідно до п. 10 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 по цій справі витрати з інформаційно-технічного забезпечення підлягають сплаті в розмір 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України судовій збір у розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 25 (двадцять п’ять) гривень 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016 ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач – державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації – 22050002).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко