Справа № 22ц-11686/10 Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.
Категорія 5 Доповідач Соломаха Л.І.
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.
при секретарі Шуляк Я.Г.
за участю:
прокурора Кустової Л.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 09 червня 2010 року про закриття провадження у справі за позовом прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_3, до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (третя особа – Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5) про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради № 206/4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1, визнання права власності на частку домоволодіння, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 09 червня 2010 року, якою закрито провадження у справі за позовом прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради (треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_4) про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради № 206/4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1, по доповненій позовній заяві прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (третя особа – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Любченко М.В.) про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради № 206/ 4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1, визнання права власності на частину домоволодіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради (третя особа - ОСОБА_8) про визнання права власності на гараж, за доповненою позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради (третя особа - ОСОБА_8) про визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 81 т. 2).
Позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до іншого суду (а.с. 85-88 т.2).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та прокурор Кустова Л.В., яка діє в її інтересах, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.
Представник відповідача - Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради, третя особа – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Любченко М.В. у судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Виконавчий комітет Київської районної в м. Донецьку ради надіслав заяву про розгляд справи у відсутність його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що зазначена справа перебуває в провадженні Київського районного суду Донецької області з 23 січня 2008 року.
23 січня 2008 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради (треті особи – ОСОБА_1 (з боку позивача) та ОСОБА_4 (з боку відповідача) про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради № 206/4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1 (а.с. 1-4 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер (а.с. 101 т. 1) і ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2008 року його правонаступником та позивачем по справі визнано ОСОБА_1 (а.с. 115 т. 1).
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2008 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а.с. 141 т. 1.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради, в якому просила розглянути її заяву разом із позовом прокуратури Донецької області та визнати за нею право власності на кімнати літери 4 та 5 жилого будинку А, жилу прибудову літера А1-1, гараж Д, гараж Е, літню кухню Б, сарай В (а.с. 17-18 т. 2).
Прокурор Донецької області, діючи в інтересах ОСОБА_1, 23 червня 2009 року подав до суду уточнену позовну заяву, а саме, заявив вимоги до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (третя особа – Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Любченко М.В.) про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради № 206/4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1, визнання права власності на частку домоволодіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку.
Зазначав, що власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31 травня 1971 року була ОСОБА_6 Разом з нею в цьому будинку мешкав її син ОСОБА_7, який з 18 квітня 1959 року до 1971 року перебував у шлюбі з ОСОБА_8 (на теперішній час ОСОБА_1), яка вселилася у цей будинок в якості члена сім’ї. Від шлюбу у них в 1960 році народився син ОСОБА_3. Під час спільного проживання подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у житловому будинку знесли дві кімнати та на їх місці побудували кімнати під літерами 4 та 5 жилою площею 16,30 та 15, 60 кв. м, до цих кімнат прибудували житлову прибудову А1-1 загальною площею 18,80 кв.м, житловою площею 8,40 кв.м, сіні літера «а», гараж літера «Е», сарай літера «Б», які до 2005 року не були прийняті в експлуатацію та не були зареєстровані на праві власності за власником будинку ОСОБА_6
В 1971 році ОСОБА_7 розірвав шлюб з ОСОБА_1 та зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 (після шлюбу – ОСОБА_9).
В 1985 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 син ОСОБА_1 – ОСОБА_3 за власні кошти збудував гараж, який не було прийнято в експлуатацію та узаконено.
Після смерті сина ОСОБА_7 власник спірного будинку ОСОБА_6 склала заповіт на належне їй майно на користь невістки ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла і спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_10, а після її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) спадщину прийняла її сестра ОСОБА_4, яка 02 червня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок А-1 по АДРЕСА_1.
При цьому будівлі, які були самовільно зведені під час шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 – житлова прибудова «А1-1», загальною площею 18,80 кв.м, житловою площею 8,40 кв.м, сіні літера «а», гараж літера «Е», сарай літера «Б», до складу спадкової маси не увійшлі, в зв’язку з чим ОСОБА_4 звернулася до виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради за оформленням права власності на ці будівлі.
Приймаючи рішення від 11 липня 2005 року № 206/4 про реєстрацію зазначених будівель на праві власності за ОСОБА_4, виконком не з’ясував за чиї кошти та ким ці будівлі були збудовані.
Фактично право власності на самовільні будівлі належить ОСОБА_7 та ОСОБА_1, які їх збудували за власні кошти, але це право своєчасно не оформили.
Після смерті ОСОБА_7 спадкове майно прийняв його син ОСОБА_3, який на час смерті батька проживав у будинку і був там зареєстрований. ОСОБА_4 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7, а тому реєстрація самовільно збудованих будівель за нею на праві власності суперечить вимогам закону.
Враховуючи, що житлова прибудова «А1-1», сіні літера «а», сарай літера «Б» збудовані в період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а гараж літера «Д» - за власні кошти ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 має право на Ѕ частку вказаних прибудов, як забудовник, а в порядку спадкування набуває право на Ѕ частку житлової прибудови «А1-1» після смерті ОСОБА_3, який її успадкував після смерті батька ОСОБА_7
30 серпня 2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу посвідчено договір купівлі-продажу спірного домоволодіння між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Оскільки укладений договір купівлі-продажу порушує права спадкоємців ОСОБА_3, а після його смерті ОСОБА_1, договір підлягає визнанню недійсним в частині відчуження житлової прибудови «А1-1», сіней літера «а», гаражу літера «Д», сараю літера «Б».
Просив:
- визнати незаконним рішення Київської районної у м. Донецьку ради № 206/4 від 11 липня 2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна індивідуальної забудови по АДРЕСА_1 щодо оформлення права власності на житлову прибудову «А1-1», сіні літера «а», гараж літера «Е», сарай літера «Б» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4;
- визнати право власності в порядку спадкування за законом на житлову прибудову «А1-1», сіні літера «а», гараж літера «Е», сарай літера «Б» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3;
- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 19-23 т.2).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на вимоги п. 6 ст. 205 ЦПК України та виходив з того, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла і відповідно до повідомлення Шостої донецької державної нотаріальної контори від 31 березня 2010 року за № 344/1-14 спадкова справа щодо її майна не відкривалася.
Крім того, суд зазначив, що ні ОСОБА_1, ні її син ОСОБА_3 не є сторонами договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_4 не ставила питання про розірвання вказаного договору купівлі-продажу жилого будинку чи про визнання його недійсним.
При розірванні шлюбу з ОСОБА_7 ОСОБА_1 в 1971 році не ставила питання про поділ частини будинку, а саме, житлової прибудови, або про стягнення на її користь грошової компенсації.
Виконком Київської районної в м. Донецьку ради є стороною по цій справі, але скасування його рішення від 11 липня 2005 року № 206/4 не надає будь-яких прав і обов’язків для сторін по цій справі і насамперед інтересів держави чи ОСОБА_1 і не перешкоджає будь-чиїм інтересам (а.с. 81 т. 2).
З таким висновком суду погодитися не можливо.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла відповідач по справі ОСОБА_4 (а.с. 47 т.2).
Відповідно до частини 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до пункту 6 ст. 205 ЦПК України, на яку послався суд, закриваючи провадження у справі, с уд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Правонаступництво – це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.
Закриваючи провадження у справі у зв’язку із смертю одного з відповідачів по справі – ОСОБА_4, суд не врахував, що не відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 не свідчіть про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Крім того, ухвала суду про закриття провадження у справі суперечить ухвалі цього ж суду від 28 серпня 2009 року, якою він зупиняв провадження по справі через смерть відповідача ОСОБА_4, посилаючись на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво (а.с. 37 т.2).
В разі якщо спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася і нотаріальній конторі не відомі спадкоємці після смерті ОСОБА_4, суд діючи на підставі частини 4 ст. 10 ЦПК України зобов’язаний був з’ясувати круг правонаступників – спадкоємців після смерті ОСОБА_4 шляхом допиту сторін по справі, а в разі наявності спадкового майна і відсутності спадкоємців за законом або заповітом залучити до участі у справі на підставі ст. 1277 ЦК України – територіальну громаду.
Крім того, суд не врахував, що відповідачами по справі також є Виконавчий комітет Київської районної в м. Донецьку ради та ОСОБА_2 і підстави для закриття провадження у справі за позовними вимогами до них взагалі відсутні, що смерть відповідача ОСОБА_4 не перешкоджає розгляду справи в частині позовних вимог, заявлених до цих відповідачів.
Висновки суду про те, що н і ОСОБА_1, ні її син ОСОБА_3 не є сторонами договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який прокурор просить визнати частково недійсним, що при розірванні шлюбу з ОСОБА_7 ОСОБА_1 не ставила питання про поділ спірної житлової прибудови або про стягнення на її користь грошової компенсації, що скасування рішення виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради від 11 липня 2005 року № 206/4 не надає будь-яких прав і обов’язків для сторін по цій справі, в тому числі ОСОБА_1 і не перешкоджає її інтересам, стосуються не закриття провадження у справі, а наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора, який діє в інтересах ОСОБА_1, і відповідно до ст. 205 ЦПК України не є підставами для закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження в цілому по всій справі, суд не врахував, що в справі є окремий позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради про визнання за нею права власності на кімнати літери 4 та 5 жилого будинку «А», жилу прибудову літера «А1-1», гараж «Д», гараж «Е», літню кухню «Б», сарай «В» (а.с. 17-18 т. 2) і смерть відповідача ОСОБА_4 не є перешкодою для його розгляду.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради (третя особа - ОСОБА_1) про визнання права власності на гараж, за доповненою позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради (третя особа - ОСОБА_1) про визнання права власності на нерухоме майно, суд не звернув уваги, що фактично це є позови не ОСОБА_3, а ОСОБА_1, якою вони підписані і подані вже після смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с. 17-18 т. 2). Проте приймаючи їх до провадження суду, суд навіть не перевірив їх відповідність вимогам ст. 119 ЦПК України та не з’ясував процесуальний статус ОСОБА_1 по цим позовам, в яких вона зазначила себе у двох процесуальних статусах – позивач та третя особа.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, та відповідно до п. 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Що стосується клопотання позивача ОСОБА_1 про направлення справи на новий розгляд до іншого суду, воно не ґрунтується на законі. ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року № 1618- IV апеляційному суду не надано право міняти підсудність справи. Питання передачі справи з одного суду до іншого врегульовано ст. 116 ЦПК України і належить до компетенції суду першої інстанції.
Керуючись ст. 307, ст. 311, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 09 червня 2010 року про закриття провадження у справі с касувати, направити справу для продовження розгляду до Київського районного суду м. Донецька.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до С удової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суду України, який до 01 листопада 2010 року до створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснює його повноваження.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Бондаренко
Л.І. Соломаха