Справа № 22ц-10011/10 Головуючий у 1 інстанції Машкіна Н.В.
Категорія 57 Доповідач Соломаха Л.І.
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
19 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. 12 лютого 2007 року йому встановлена 3 група інвалідності та з 17 квітня 2007 року йому УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька призначена пенсія за інвалідністю 3 групи відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 25 лютого 2010 року він є інвалідом 2 групи. Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року йому з 01 грудня 2007 року перераховані державна та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Після ухвалення судом зазначеного судового рішення він дізнався, що його право на отримання пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушено з 17 квітня 2007 року, оскільки з 31 жовтня 2006 року набрали законної сили зміни, внесені Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких статтю 67 було доповнено частиною 3, згідно якої «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму».
Крім того, Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідач відмовляє йому в перерахунку пенсії з 17 квітня 2007 року.
Крім того, йому 25 лютого 2010 року встановлена 2 група інвалідності, в зв’язку з чим він звернувся до відповідача для перерахунку пенсії, проте перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розмір пенсії для інвалідів 2 групи, для яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути менш ніж 8 мінімальних пенсій за віком, не здійснено.
Просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 25 лютого 2010 року неправомірними та зобов’язати його здійснити йому:
- з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року перерахунок державної пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- з 25 лютого 2010 року перерахунок державної пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 1-7).
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року визнані неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 25 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 25 лютого 2010 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, з 25 лютого 2010 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 34-39).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що пенсія позивачу в спірний період виплачувалася згідно чинного законодавства.
З 01 січня 2008 року до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У були внесені зміни щодо розміру державної та додаткової пенсії, які визнані неконституційними лише з 22 травня 2008 року. Після цього пенсії позивачу виплачуються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до частини 3 ст. 28 зазначеного закону не застосовується для визначення розмірів пенсій згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до УПФУ за перерахунком пенсії лише 02 березня 2010 року УПФУ відповідно до частини 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не може здійснити перерахунок пенсії з більш раннього періоду (а.с. 40-42).
Представник УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просить розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ст. 3041 ЦПК України р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 20 лютого 2007 року (а.с. 14).
12 лютого 2007 року позивач визнаний інвалідом 3 групи в зв’язку з захворюванням, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12), а 25 лютого 2010 року - інвалідом 2 групи (а.с. 13).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року, відповідача було зобов’язано перерахувати позивачу пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% від мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2007 року.
02 березня 2010 року позивач звернувся до відповідача з завою щодо перерахунку йому основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ст. 54 ч. 4, ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи, з 12 лютого 2007 року (так зазначено в заяві) по 30 листопада 2007 року з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% від мінімальної пенсії за віком та, як інваліду 2 групи, з 25 лютого 2010 року з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком (а.с. 8).
Відповідач в такому перерахунку йому відмовив (а.с. 9-11).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: як інвалід 3 групи в період з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком, та як інвалід 2 групи з 25 лютого 2010 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком.
Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII.
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому 12 лютого 2007 року встановлено – 3 групу, а 25 лютого 2010 року - 2 групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12-13).
З 17 квітня 2007 року позивачу призначена пенсія по 3 групі інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам Ш групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частиною четвертою ст. 54 вищезгаданого Закону у редакції від 17.06.93 року N 3285-XII, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 25 лютого 2010 року по теперішній час), встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу в здійсненні перерахунку пенсії з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року, як інваліду 3 групи, відповідач посилається на те, що пенсія позивачу виплачувалася в цей період згідно діючого законодавства. Що стосується перерахунку пенсії з 25 лютого 2010 року відповідач посилається на те, що вже є таке, що набуло чинності рішення суду з цього питання – постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року, згідно якої розмір його державної пенсії встановлено з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо визнання незаконними дій УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року та зобов’язання відповідача зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, як інваліду 3 групи, за цей період у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, частини 4 ст. 54, частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання відповідача на вимоги частин 3 та 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не заслуговують на увагу, оскільки ними врегульовано строки, з яких проводиться переведення з одного виду пенсії на інший та перерахунок пенсії. В даному ж випадку мова йдеться не про переведення на інший вид пенсії або перерахунок пенсії як такий, а фактично йдеться про неправильне визначення розміру пенсій позивачу з моменту його переведення на пенсію за інвалідністю.
Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, про що йдеться по цій справі, позовна давність не поширюється.
Відповідно до частини 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким.
Цей період з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року не був предметом розгляду Донецького окружного адміністративного суду, яким винесена постанова від 18 серпня 2008 року.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміни, які були внесені до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 щодо визнання цих зміни неконституційними, не заслуговує на увагу, оскільки спірні правовідносини за період з 17 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року виникли до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У.
Доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до частини 3 ст. 28 зазначеного закону не застосовується для визначення розмірів пенсій згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не заслуговують на увагу.
Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.
Проте відповідно до частини 9 ст. 9 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечності законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року N 2017-III мінімальний розмір пенсії є однією з основних державних соціальних гарантій, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог абзацу 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року N 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Згідно частини 1 ст. 28 зазначеного Закону (у редакції
Закону України від 23.12.2004 року N 2291-IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вимоги частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 25.03.2005 року N 2505-IV) про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом 1 частини 1 цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до частини 8 ст. 9 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
На підставі наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для виплати пенсій згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону від 23.12.2004 року N 2291-IV, оскільки інший законодавством не визначений.
Відмова відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 25 лютого 2010 року у зв’язку із зміною групи інвалідності є неправомірною, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька зобов’язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової), як інваліду 3 групи, із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком.
Проте після ухвалення зазначеного судового рішення настали обставини, які є підставами для перерахунку пенсії, а саме, 25 лютого 2010 року позивачу встановлено іншу – вищу (2 групу інвалідності) і відповідно до ст. 35 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.
Тобто, відповідно до ст. 35 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач з 25 лютого 2010 року як особа, віднесена до постраждалих першої категорії, що є інвалідом 2 групи, має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком.
Доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії позивачу з 25 лютого 2010 року у зв’язку із встановленням йому іншої вищої групи інвалідності не можливий, оскільки з заявою про перерахунок пенсії він звернувся лише 02 березня 2010 року і такий повинен проводиться відповідно до частини 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Між позивачем і відповідачем спір виник в зв’язку із перерахунком пенсії саме на підставі частини 1 ст. 35 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, в зв’язку із зміною групи інвалідності.
Відповідно до частини 1 ст. 35 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав незаконними дії УПФУ щодо відмови позивачу перерахувати державну та додаткову пенсії з 25 лютого 2010 року в зв’язку із зміною групи інвалідності та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи, державної - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком з 25 лютого 2010 року відповідно до вимог ст. 50, частини 4 ст. 54, частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на зміни, які були внесені до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 щодо визнання цих зміни неконституційними, не заслуговує на увагу, оскільки спірні правовідносини за період з 25 лютого 2010 року виникли після визнання Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-1У неконституційним і на правовідносини, що виникли між сторонами він, не розповсюджується.
Посилання відповідача на те, що після 22 травня 2008 року пенсії позивачу виплачуються згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», взагалі не відповідають обставинам справи, оскільки згідно листа відповідача від 10 березня 2010 року № 115/Е-10-01-04 в період після 22 травня 2008 року пенсія позивачу виплачувалася згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком і після 25 лютого 2010 року її розмір не змінився (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (у редакції Закону України від 15.03.2007 року N 749-V) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році був встановлений в таких розмірах: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, тобто з 1 квітня – 410 грн. 06 коп., з 1жовтня – 415 грн. 11 коп.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 01 січня 2010 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2010 році встановлений в таких розмірах: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення.
При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Пенсійний Фонд України від сплати судового збору звільнений.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька в розмірі 37 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825, як із справи позовного провадження з розгляду спору немайнового характеру.
Посилання УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька на те, що відповідно до п. 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України від сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ вони звільнені, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п. 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Справа за позовом ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії до зазначеної категорії справ не відноситься.
Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач – державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації – 22050002).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко