Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.
Суддя-доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
19 серпня 2010 року справа № 22ц-13516
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Висоцької В.С.
суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі судового засідання: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
ОСОБА_3
на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 11 червня 2010 року
по справі
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецьк
про Визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з постановою, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Позивач зазначила, що суд не врахував, що у зв’язку з досягнення пенсійного віку, їй була призначена та виплачувалася пенсія за віком до листопада 1996 року, тобто до виїзду на постійне проживання в Германію.
7 жовтня 2009 року рішенням Конституційного Суду України положення ч.2 ст.49, 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визнані неконституційними, тому суд повинен був визнати відмову органу ПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька в поновленні їй виплати пенсії незаконною.
Апеляційний суд вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір і відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що управління пенсійного Фонду здійснювало свою діяльність відповідно до норм діючого на той час законодавства.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2009 року позивачка звернулася до органів ПФУ з заявою про поновлення виплати пенсії за віком, яка 11 листопада 1996 року була припинена у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання в Германію (а.с.7).
5 жовтня 2009 року управління ПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька відмовило позивачці в поновленні пенсії, посилаючись на те, що для виплати пенсії відсутні законні підстави(а.с.6).
Відповідач посилався на норму ст. 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Оскільки на теперішній час міжнародна двостороння угода між Україною та Германією не укладено, для поновлення пенсій немає підстав.
Саме ці дії оскаржила позивачка до суду, звернувшись з позовом, який надійшов до суду першої інстанції 08 жовтня 2009 року (а.с.4-5).
Суд прийшов до правильного правового висновку про те, що дії відповідача відповідали вимогам закону, оскільки на час відмови в поновленні пенсії норми ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» діяли в зазначеній редакції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009) положення пункту 2 частини першої статті 49, положення другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Конституцій Суд зазначив, що держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до п.2 рішення положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 07 жовтня 2009 року.
Дані про те, що позивач ОСОБА_3 зверталася до пенсійного Фонду з завою про поновлення виплати пенсії після 07 жовтня 2009 року ( з дня визнання норм неконституційними ) і органи Пенсійного Фонду України відмовляли в задоволенні її заяви, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С.ВИСОЦЬКА
Судді О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК