Справа № 22ц-12384 Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Категорія 23 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі головуючого Висоцької В.С.
суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
при секретарі Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Мак Ринок – Сервіс» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально – Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року
В с т а н о в и в
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Мак Ринок – Сервіс» про захист прав споживачів відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її вимоги.
Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначила, що відносини у сфері житлово – комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. Оскільки між нею та відповідачем не було укладено договір на надання послуг, не обговорені істотні умови договору, тому вона не має будь - яких обов’язків перед відповідачем. Оскільки вона тривалий час не проживає в квартирі, вона не повинна вносити оплату за користування послугами відповідача. Висновки суду про відсутність підстав для звернення до суду у зв’язку з порушенням її прав не відповідає дійсності. Відповідач безпідставно відмовляв їй у здійсненні перерахунку заборгованості.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала скаргу.
Представник відповідача Юдіна А.В. просила скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 та користувачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території , які надає їй відповідач. Позивач зобов’язана проводити оплату за обслуговування будинку та прибудинкової території незалежно від того, чи проживає в квартирі ( за винятком оплати за вивезення побутових відходів).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що нарахування оплати за утримання будинку та прибудинкової території само по собі не порушує законні права та інтереси позивача.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 п.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив факти та зумовлені ними правовідносини, які врегульовані Законом України „Про житлово – комунальні послуги”, ЖК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власницею Ѕ частини кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло (а.с.10). Позивач є користувачем послуг , які надає їм відповідач (а.с. 17-18).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не має право надавати послуги та нараховувати оплату, спростовуються рішенням Макіївської міської ради, Договором про надання житлово - комунальних послуг з управління житловим фондом (а.с.54-71).
Відповідно до п.3 п. п. 5 ст. 20 Закону України „Про житлово – комунальні послуги” споживач зобов’язаний оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що оплату вона не повинна нести через відсутність договору з відповідачем, неспроможні.
Статтями 20,21 Закону «Про житлово – комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово – комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово – комунальних послуг , підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово – комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово – комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово – комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.
Відсутність письмового договору між сторонами не свідчить, що комунальні послуги позивачем не надавалися та не може бути підставою ненарахування оплати послуг.
Із зазначених ОСОБА_1 предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність дій співробітників відповідача щодо нарахування заборгованості оплати за утримання будинку та прибудинкової території.
Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально – правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь – яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Усе, що зазначила ОСОБА_1 у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред’явлення до неї позову про стягнення заборгованості оплати за утримання будинку та прибудинкової території, однак таких позовних вимог до неї ніхто не заявляв.
Суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку, що права позивача порушені не були.
Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, та не дають підстав для висновку, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд
У х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С. ВИСОЦЬКА
Судді О.М.БІЛЯЄВА
О.В.ОСИПЧУК