Справа № 22ц- 11273 Головуючий у 1 інстанції Панас Н.Л.
Категорія 41 Доповідач Висоцька В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства ( далі – КП ) «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення самовільно переобладнаного приміщення у первісний стан та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» про визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року
в с т а н о в и в
Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року
справа за позовом КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення самовільно переобладнаного приміщення у первісний стан залишено без розгляду з підстав,передбачених ст.207 ч.1 п.3 ЦПК України.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року
позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з житлових кімнат площею 16,4 кв. м.;11,1 кв. м; 12.6 кв. м; кухні 7,8 кв. м.; ванної кімнати 5,3 кв. м; коридору 2 кв. м, передпокою 2,5 кв. м., комори 1,9 кв. м, лоджії площею1,6 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право користування комірним приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права користування комірним приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1 та відмовити йому в задоволенні позову, зобов’язати ОСОБА_1 розібрати самовільно збудоване комірне приміщення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не викликав її до суду, не взяв до уваги, що ОСОБА_1 без її згоди встановив двері та перегородку між стінами своєї квартири та двома стінами її квартири, чим зробив власне комірне приміщення і самовільно зайняв місце загального користування у житловому будинку. Судом не враховано, що самовільно збудоване приміщення перешкоджає переміщенню крупно габаритних предметів, оскільки при одночасному відкриванні дверей причиняється шкода її майну.
В решті рішення суду не оскаржується.
ОСОБА_3 притягнута до участі у справі у якості 3-ї особи.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала апеляцію.
ОСОБА_1 та його представник до судового засідання не з’явилися, просили відкласти розгляд справи.
Представник КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» до суду не з’явився. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом. Причини неявки ОСОБА_1 та його представника не визнані судом поважними.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині визнання за ОСОБА_1 права користування комірним приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1 з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 п.1 ч. 3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Останній здійснив самовільне переобладнання спірної квартири шляхом прибудови комірного приміщення площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що місця загального користування в будинках знаходяться в загальному спільному користування мешканців будинку, тому визнати право власності на прибудову неможливо, а можливо визнати право користування.
Зазначений висновок не ґрунтується на законі.
Правовідносини сторін урегульовані Цивільним Кодексом України, Житловим Кодексом України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Правилами користування просвіщеннями житлових будинків,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 45), Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76.
За положеннями ч.2 ст.282 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартир, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ч.1 ст.369 цього Кодексу співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до п.4 ч.3 Правил користування приміщеннями житлових будинків власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до п. п. 1.4.1, 1.4.3, 1.4.5, 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого в нотаріальному порядку 11 серпня 2006 року (а.с.27).
ОСОБА_3 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого представництвом Фонду державного майна країни в м. Донецьку 26 серпня 1999 року.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 влаштував в коридорі загального користування прибудову комірного приміщення площею 0,98 кв. м., яке розташоване між своєю квартирою №25 та квартирою ОСОБА_3 АДРЕСА_1 без розробки відповідної проектно - кошторисної документації, погодженої відповідно до чинного законодавства.
З обставин справи вбачається, що дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства на здійснення прибудови не видавалося.
За скоєння правопорушення постановою адміністративної комісії від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.150 КоАП України.
Влаштування прибудови комірного приміщення площею 0,98 кв. м. в коридорі загального користування не є роботами з перепланування квартири, відноситься до реконструкції об’єкта, а тому можуть здійснюватися тільки після отримання ОСОБА_1 дозволу в установленому порядку.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що за ОСОБА_1 можна визнати право користування на прибудову комірного приміщення.
Копія експертного висновку (а.с.34) про те, що експертизою протипожежного стану самовільно прибудованої комори порушень протипожарних норм та правил виявлено не було, та висновок технічного стану про те, що квартира №25 з коморою пригодні до подальшої експлуатації (а.с.36-39), не можуть замінити встановлений порядок для одержання дозволу та бути підставою для відмови в задоволенні скарги.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині визнання права користування комірним приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права – ст.ст.150,151 ЖК України.
В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З обставин справи вбачається, що КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» заявляло вимоги знесення комірного приміщення та повернення приміщення в первісний стан. Проте позовна заява залишена без розгляду, судове рішення по суті не ухвалювалось. Ухвала КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» в апеляційному порядку не оскаржувалася, набрала чинності.
ОСОБА_3, яка вважає, що її права порушені, до суду з позовом не зверталася.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307ч.1 п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права користування комірним приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія Пролетарського району міста Донецька» про визнання права власності на комірне приміщенням площею 0,98 кв. м., яке розташоване між квартирами АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.М.Біляєва
О.В.Осипчук