Судове рішення #10580776

                                                       Справа № 2–94/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

            17 травня 2010 року                                                                 cмт. Липова Долина

            Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого – судді Сибільова О.В.,

                                                                                                                     при секретарі  -  Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Липоводолинської центральної районної лікарні, Липоводолинської районної ради,

про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду в лютому 2010 року  з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2 свої вимоги мотивує тим, що 24 липня 2009 року за його участю сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено два автомобілі. Тілесних ушкоджень під час цієї пригоди ніхто не отримав. Його та другого водія було направлено для проведення медичного обстеження на предмет встановлення факту вживання алкоголю до Липоводолинської центральної районної лікарні. Це обстеження проводив черговий лікар ОСОБА_3 Проведеним оглядом методом «проби Раппопорта» був встановлений факт вживання ним алкоголю, про що були внесені відомості до протоколу № 106 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння та був зроблений висновок «тверезий, факт вживання алкоголю встановлений». Він з цим висновком не погодився, вимагав взяти у нього кров для проведення дослідження, на що лікар відмовив. Після цього в цей же день він пройшов обстеження в Роменській лікарні на предмет вживання алкоголю, де, згідно протоколу медичного огляду № 167, був зроблений висновок «тверезий, ознак сп’яніння не виявлено». Вважає, що лікар ОСОБА_3 неправомірно встановив факт вживання ним алкоголю, що давало підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Просив стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його неправомірними діями по складанню протоколу медичного огляду з вказівкою про встановлення факту вживання ним алкоголю, 1000 гривень (а.с. 1).

В травні 2010 року ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги. Посилаючись на те, що він тяжко переживав вказані події, йому здається, що з нього глузують сусіди з цього приводу, моральна шкода заподіяна йому приниженням честі та гідності, просив стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його неправомірними діями, 2000 гривень (а.с. 55).

Відповідач ОСОБА_3, головний лікар Липоводолинської ЦРЛ, позов ОСОБА_2 не визнає, просить в його задоволенні відмовити, свої заперечення мотивує тим, що провів всі дослідження на предмет встановлення факту вживання позивачем алкоголю згідно закону та діючих на той момент методичних рекомендацій з цього приводу.

Представник відповідача - Липоводолинської центральної районної лікарні, позов ОСОБА_2 не визнає, просить в його задоволенні відмовити, оскільки вважає, що лікарем ОСОБА_3 не було допущено жодних порушень під час проведення зазначеного дослідження щодо позивача.

Відповідач Липоводолинська районна рада позов ОСОБА_2 не визнає, просить в його задоволенні відмовити та справу розглядати за відсутності їх представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_2 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2009 року о 13 годині 35 хвилин після дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був позивач, в приміщенні Липоводолинської центральної районної лікарні черговий лікар ОСОБА_3 провів медичний огляд для встановлення стану сп’яніння щодо позивача за допомогою «проби Раппопорта», про що був складений протокол № 106 (а.с. 4).

В зазначеному протоколі був зроблений висновок «тверезий, факт вживання алкоголю встановлений».

Не погоджуючись з зазначеним висновком, ОСОБА_2 вимагав дослідити його кров для проведення додаткового дослідження з цього приводу. Відповідач ОСОБА_3 відмовив йому в цьому, з посилання на те, що існуюча на той час процедура огляду не вимагала цього.

В цей же день 24 липня 2009 року о 15 годині 30 хвилин позивач пройшов ще раз медичний огляд для встановлення стану сп’яніння в Роменській лікарні за допомогою приладу «Алконт», про що був складений протокол № 167 (а.с. 3), та зроблений висновок «тверезий, ознак сп’яніння не виявлено».

Вважаючи дії лікаря ОСОБА_3 неправомірними, ОСОБА_2 направив скаргу до управління охорони здоров’я Сумської обласної державної адміністрації, звідки отримав відповідь за № 19/к-368 від 19 жовтня 2009 року про те, що висновок протоколу від 24 липня 2009 року № 106 Липоводолинської ЦРЛ «тверезий, факт вживання алкоголю встановлений», вирішено вважати незаконним (а.с. 5, 26).

На зазначений лист, а також на протокол медичного огляду № 167, складений в першій обласній  спеціалізованій лікарні м. Ромни, позивач посилається як на доказ своїх вимог та неправомірність дій відповідача.  

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На вказану норму як на правову підставу для задоволення позову посилається відповідач в своїй заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд вважає непереконливими докази позивача по справі, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог з наступних підстав.

Управління охорони здоров’я Сумської обласної державної адміністрації, на лист якого як на доказ посилається позивач, підставою недійсності протоколу № 106 від 24 липня 2009 року Липоводолинської ЦРЛ зазначає невірність формулювання висновку, який повинен був бути наступним: «встановлений факт вживання алкоголю, ознаки сп’яніння не виявлені». Але це формулювання не спростовує висновок медичного огляду, викладений у вказаному протоколі: «тверезий, факт вживання алкоголю встановлений» і не виключає наявності алкоголю в організмі позивача на момент його обстеження (а.с. 26). Крім того, зазначений лист суд не може вважати доказом неправомірності дій відповідача, оскільки він не містить посилання на нормативні акти, які порушив лікар ОСОБА_3

Зазначення в протоколі медичного огляду в Роменській лікарні «ознак сп’яніння не виявлено», не спростовує висновків попереднього обстеження, оскільки останній огляд проводився о 15 годині 30 хвилин, через дві години після огляду, проведеного в Липоводолинський ЦРЛ і через три години після ДТП. За цей час, як пояснив відповідач, незначні алкогольні випари, що знаходились в організмі позивача, виявлені методом Раппопорта, на момент проведеного дослідження в Роменській лікарні могли зникнути.

Згідно пояснень лікаря ОСОБА_3, наявність алкоголю в крові позивача на момент проведеного ним огляду, була настільки незначною, що не давала підстав для притягнення його до відповідальності. Позитивний результат на наявність алкоголю в крові позивача, він пояснити не може, вважає, що могли залишитись в крові позивача незначні сліди внаслідок прийнятих ліків із вмістом спирту, але вважає, що огляд був проведений вірно, проба Раппопорта на ньому, відповідачеві, та інших присутніх особах під час огляду ОСОБА_2 давала негативний результат (відсутність алкоголю), і лише на ОСОБА_5 встановлювала незначну кількість алкоголю в його організмі.

Сам позивач по справі не заперечує того факту, що проба Раппопорта відносно нього проводилась в Липоводолинський лікарні двічі, з розривом у часі в 20 хвилин, така проба дійсно проводилась лікарем на собі та інших медичних працівниках і була негативною, але пояснити, чому відносно нього проба Раппопорта була позитивною, не може.

Вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що лікар ОСОБА_3 навмисно зфальсифікував такі результати огляду. Доказів цьому позивач не надав.

Щодо процедури та порядку проведеного ОСОБА_3 медичного огляду позивача ОСОБА_2 судом не було встановлено будь-яких порушень в діях відповідача з огляду на наступне.

Порядок проведення медичних оглядів на встановлення стану сп’яніння був затверджений наказом МВС України, МОЗ України, Міністерства Юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24.02.1995 року (Про затвердження інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів). Але станом на 24 липня 2009 року (момент проведення відповідачем медичного огляду позивача) цей наказ не діяв, оскільки був скасований наказом № 81/261/712/5 від 21.04.2009 року.

Станом на 24 липня 2009 року діяла постанова Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, яка не встановлювала обов’язку лікаря під час проведення медичного огляду на стан сп’яніння забору біомас (крові) для додаткового дослідження на вимогу піддослідного в разі його незгоди з результатами огляду.

Згідно методичних рекомендацій Сумського обласного наркологічного диспансеру «Експертиза алкогольного сп’яніння» (а.с. 39-45), у всіх випадках ДТП зі смертельними наслідками, при пригодах, пов’язаних з наявністю жертв та постраждалих, при проведенні повторної експертизи, в стаціонарних умовах при доставленні хворих з травмами, пов’язаними зі сп’янінням, ДТП, отруєннями, при втраті свідомості, а також в окремих випадках при конфліктах на виробництві, проводится відібрання біосередовища.

Отже, як вбачається з діючих на той момент нормативно-правових актів (постанови КМУ), а також вказаних методичних рекомендацій, лікар ОСОБА_3 не зобов’язаний був проводити дослідження крові позивача ОСОБА_2

Посилання позивача на те, що на підставі спірного протоколу медичного огляду його могли притягти до адміністративної відповідальності також є необґрунтованими, оскільки він не був притягнутий і не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за висновками вказаного медичного огляду.

Крім того, вимагаючи відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконністю складення протоколу медичного огляду в частині його висновку, який не створив для нього правових наслідків, позивач не довів, в чому полягає порушення його права, яке б давало підстави для такого відшкодування. Вказаний висновок міг би бути оцінений як доказ при вирішенні іншого спору, пов’язаного з настанням певних конкретних наслідків для позивача.

Позивач не надав і в справі відсутні будь-які докази щодо наявності підстав для захисту його честі, гідності та ділової репутації в зв’язку з діями відповідача по проведенню його медичного огляду, а тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 201, 280, 297, 299 ЦК України, на які посилається відповідач в додатковому позові. Тим більше, позивач взагалі не надав доказів того, в чому саме полягало порушення його честі, гідності та ділової репутації в даному випадку.

З огляду на недоведеність неправомірності дій відповідача ОСОБА_3 під час проведеного ним медичного огляду позивача та заподіяння йому моральної шкоди, позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди є безпідставним та необґрунтованим, а тому не може бути задоволений.

На підставі ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Липоводолинської центральної районної лікарні, Липоводолинської районної ради про стягнення 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди відмовити.

                Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.            

СУДДЯ                                                                                             О.В. Сибільов

  • Номер: 6/539/55/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-94/2010
  • Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
  • Суддя: Сибільов О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.05.2021
  • Дата етапу: 04.06.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація