Справа №2-515/10

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2010 року.                                                                 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Кладько Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі  про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що являється потерпілою від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, отримує пенсію по інвалідності. У зв’язку з викладеним вважає, що відповідачами порушується її конституційне право на отримання пенсії та соціальної щорічної допомоги на оздоровлення, які виплачуються в розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Незважаючи на її звернення до відповідачів з заявами про перерахунок пенсії та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, її права не поновлено, що змусило її звернутись до суду. Просила визнати дії відповідачів протиправними, визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком і зобов’язати відповідача призначити та виплачувати пенсію, а також щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до розміру, встановленого Законом.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги повністю, про що подала суду письмову заяву, просила розглянути справу у її відсутності.

    Представник відповідача – управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі заперечив проти позову, в письмових запереченнях вказав, що при розрахунку розміру пенсій особам, які підпадають під юрисдикцію ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач виходив з механізму обчислення пенсій, затвердженого постановами КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», іншими нормативними актами. З 01.01.2008 року пенсії, призначені відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислюються відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Також, посилаючись на ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано розмір пенсії позивача; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій іншим особам не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; Законами України про Державний бюджет України на 2007-2009 рр не передбачено фінансування на відповідні періоди. Будь-яких коштів на виплату пенсій в розмірах, про які просить позивач, Пенсійний фонд не отримував. В зв’язку з викладеним представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю, розглянути справу у його відсутності.

    Представник відповідача – управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА – проти позову заперечив, в письмових запереченнях вказав, що розмір допомоги на оздоровлення, яка виплачується позивачам як постраждалим від аварії на ЧАЕС, обчислюється у відповідності до діючого законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інших нормативних актів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено видатків на виплату допомоги на оздоровлення у більших розмірах, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову, розглянути справу у його відсутності.

   Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи   1-ої категорії, з 19 січня 2010 року визнана інвалідом 3-ої групи, інвалідність якої пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченням та довідками МСЕК.

На час судового розгляду справи ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності, яка призначена на підставі Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивача, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається зі ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особі, яка має одночасно право на різні види пенсій, призначається один із видів пенсії за її вибором. Враховуючи, що право вибору виду пенсії належить саме її отримувачу, тобто особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, суд приходить до висновку, що позивач обрала для себе пенсію, нарахування та виплата якої регулюється не Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а іншим нормативним актом. З огляду на це, ОСОБА_2 немає права на одночасне отримання декількох видів пенсії, і її позовні вимоги в частині перерахунку основної пенсії у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.60, 61 ЦПК України сторона зобов’язана надати суду докази, якими обґрунтовуються її позовні вимоги або заперечення. Разом з тим, заявляючи позовні вимоги про стягнення пенсії та допомоги за 2007-2009 рр. ОСОБА_1 не надала доказів того, що протягом вказаного періоду вона була інвалідом, захворювання якого пов’язане із наслідками аварії на ЧАЕС. З огляду на це, позовні вимоги ОСОБА_1 за період 2007-2009 рр. задоволенню не підлягають.    

Що стосується стягнення додаткової пенсії за 2010 рік, то з цього приводу судом встановлено наступне. Ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Обчислення і призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Розрахунок пенсії позивачу проведено Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі виходячи з встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», який складає 19,91 грн., з наступним підвищенням на підставі Постанов Кабінету Міністрів України.    

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМ України від 30. 05. 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. ст. 50,54 Закону України № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, іншими постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач в своїх запереченнях, встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, а також конкретні розміри пенсій, при цьому, ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку додаткової пенсій, передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню  підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законами України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01. 12. 2004 р, № 10 –рп08 від 22. 05. 2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, згідно з якими о собам, віднесеним  до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II  групи  - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по II  групі  інвалідності  пенсія не може бути меншою 120   процентів   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.ст.48,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата пенсії та допомоги позивачу має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування виплат, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв’язку з викладеним, відповідачі  за відсутності фінансування з Державного бюджету України, вважають свої дії правомірними.  

Разом з тим, пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р., до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат.

Враховуючи, що позивач отримує пенсію, і звернувся до суду з позовом про приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства, , суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови КМУ№1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу має виплачуватись пенсія як інваліду 2-ої групи захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС.

Доводи відповідачів щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідачів на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання пенсії певного розміру, що встановлений Законом, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а саме в даному випадку – це надання особам, що постраждали від аварії на ЧАЕС відповідних їх статусу соціальних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

За таких обставин суд вважає, що відмова відповідача провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1  за умовами названого Закону, є неправомірною, позовні вимоги ОСОБА_1 починаючи з 19.01.2010 року  ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

З метою захисту та поновлення порушених прав ОСОБА_1, у відповідності до ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1  в розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19 січня 2010 року по 23 липня 2010 року.    

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст. 50,54,63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», бюджетним законодавством України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.8, 14, 209-212 ЦПК України, суд, -  

вирішив:  

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі по відмові в перерахунку додаткової  пенсії  ОСОБА_1  , як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду третьої групи, починаючи з 19 січня 2010 року по 23 липня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% (пятидесяти) від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством з 19 січня 2010 року по 23 липня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити за їх недоведеністю.

Судові витрати розподілити між сторонами наступним чином. Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі звільнити від сплати судового збору на підставі п.34) ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито». Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА судовий збір в розмірі 3 (три) грн.. 40 коп. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі та управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА солідарно в користь ОСОБА_1  понесені нею при подачі позову та документально підтверджені витрати в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча: