АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4938/2010 р Головуючий у 1-й інстанції – Льон С.М.
Категорія – 19,22 Доповідач – Пономаренко В.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г. , Суровицької Л.В.,
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.,
за участю сторін, представників сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Південний” в особі філії АБ „Південний” у м. Кіровограді на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного між ним і ОСОБА_2 та посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори 11 жовтня 2007 року, скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 за спірною квартирою та визнання за ним права власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що 11 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири внаслідок помилки з його сторони, так як він вважав що підписує договір довічного утримання.
Цей договір було підписано після того, як відповідачка запропонувала йому свою допомогу по догляду за ним , а він погодився на цю пропозицію, оскільки є інвалідом 2 групи і потребує додаткової сторонньої допомоги. Про порушення свого права дізнався у травні 2009 року коли, вважаючи що між ними укладено договір довічного утримання, звернувся до відповідачки відносно матеріальної допомоги на лікування у наданні якої відповідач йому відмовила посилаючись на важкий матеріальний стан. Тоді ж під час спілкування з відповідачкою і довідався щодо дійсної природи укладеного між ними правочину та допущеної помилки, так як він не мав наміру дарувати своє житло. У зв’язку із зазначеним просив позов задовольнити.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1751 та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Південний” (далі ПАТ АБ „Південний”) в особі філії АБ „Південний” у м. Кіровограді , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи правочин недійсним і визнаючи за позивачем право власності на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при укладенні договору дарування помилявся відносно природи та істотних умов договору.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа , яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Судом установлено, що 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 за договором дарування провів відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 є непрацездатним , інвалідом 2 групи загального захворювання.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом.
Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Разом із тим, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).
Судом установлено, що при укладені договору ОСОБА_1 перебував у хворобливому стані, тексту договору не читав і вважав, що укладає договір довічного утримання.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 неправильно сприймав істотні умови договору, що вплинуло на його волевиявлення, тобто уклав договір внаслідок помилки.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і зводяться до того, що суд розглянув справу без участі ПАТ АБ „Південний”, якому спірна квартира передана в іпотеку ОСОБА_2 у забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за договором кредиту від 11 квітня 2008 року, що на його думку є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Проте ці твердження є безпідставними.
Так, ст.ст. 26,30,34,35 ЦПК України визначено, що до складу осіб, які беруть участь у справі, відносяться сторони та треті особи, характерною ознакою яких є наявність у них як учасників матеріально-правової заінтересованості в результатах вирішення судом справи та в реалізації ухваленого в ній судом рішення, яке може вплинути на їх права і обов’язки.
Як убачається із матеріалів справи спір сторін у даній справі виник із договору дарування спірної квартири від 11 жовтня 2007 року у якому ПАТ АБ „Південний” не є стороною.
При цьому вбачається із матеріалів справи, що 11 квітня 2008 року на виконання умов кредитного договору між ПАТ АБ „Південний” та ОСОБА_3, ПАТ АБ „Південний” і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки , згідно з умовами якого банком прийнято від ОСОБА_2 в іпотеку належну їй на час укладення договору іпотеки спірну квартиру. Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду передбачено нормами ст.ст. 39,41, 42 Закону України „Про іпотеку” та ст.ст. 590, 591 ЦК України., проте доказів про реалізацію свого права щодо предмета іпотеки ПАТ АБ „Південний” суду не надав.
Частиною 1 ст. 35 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї зі сторін.
Отже, залучення таких осіб до участі у справі є правом, а не обов’язком суду. ПАТ АБ „Південний” із заявою чи клопотанням про притягнення його як третьої особи без самостійних вимог до суду не зверталося.
Відтак, рішення суду першої інстанції не стосується питання про права та обов’язки ПАТ АБ „Південний” і підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314,ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Південний” в особі філії АБ „Південний” у м. Кіровограді відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча – суддя:
Судді: