Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа  № 22-4923/2010р.                     Головуючий у першій інстанції Кучеренко О.П.

Категорія   6                                            Доповідач Черниш Т.В.

                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                             І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

17 серпня 2010року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                       головуючого – судді   Бубличенко В.П.,

                                                               суддів   Черниш Т.В.,

                                                                              Сукач Т.О.  

                                                  при секретарі    Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання  в Україні, за  апеляційною скаргою  УМВС України в Кіровоградській області на рішення Добровеличківського районного суду від 31 травня 2010 року,              

                                  в с т а н о в и л а :

 20 квітня 2010 року  ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеною заявою. Зазначав, що в червні 1989 року у змушений був виїхати з Ленінакану, де до того постійно проживав,  в м. Помічну Добровеличківського району . До травня 1993 року з сім’єю мешкали в будинку АДРЕСА_1, належному ОСОБА_4,  після чого виїздили до м. Києва, а потім оселились в с. Коколово Добровеличківського району, де проживає з сім’єю до цього часу на підставі посвідки про постійне проживання.

Посилався на те, що встановлення факту постійного проживання на території України  йому необхідно для набуття громадянства України.

Рішення Добровеличківського районного суду від 31 травня 2010р. заяву задоволено: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 станом на 24 серпня 1991 р. на території України в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі УМВС України в  Кіровоградській області ставиться питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду Закону України «Про громадянство України» та доказам.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник  УМВС повністю підтримав доводи апеляційної скарги,  заявник ці доводи заперечував.

Перевіривши за матеріалами справи  законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з таких підстав.

 Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи на підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

 В судовому порядку можуть біти встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення( ст. 256 ЦПК).

Заявник просив встановити факт постійного проживання на території України  для набуття громадянства України.

На день розгляду справи підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України урегульовані Законом України від 18 січня 2001 року №2235-14 «Про громадянство України»( далі-Закон №2235-14)

Згідно зі ст. 3 Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991року) постійно проживали на території України.

Затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001р. №215, (в редакції Указу від 27 червня 2006р.) Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок) до переліку документів, необхідних для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2235 включено рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991року.

 Задовольняючи  заяву  ОСОБА_3, суд на обґрунтування висновку про доведеність факту проживання заявника станом на 24 серпня 1991 року в м. Помічна Добровеличківського району послався на відповідну довідку міської ради(а.с.13) та покази свідків, а також на довідку, видану 26 травня 2010року президентом Миколаївської обласної федерації по греко-римській боротьбі, згідно якої ОСОБА_3 працював  помічником президента і тренером федерації з 1 січня 1989 року по 31 грудня 1993р.(а.с.26)

Між тим, зазначені докази не можна визнати достатніми для висновку про доведеність юридичного факту, за встановленням якого звернувся заявник.

Вирішуючи справу, суд не перевірив пояснення заявника та представника УМВС, не дав належної юридичної оцінки іншим доказам, не з’ясував, чи буде  породжувати юридичні наслідки встановлення такого факту з огляду на положення ст. 3 Закону №2235-14

В матеріалах справи наявна копія  посвідки на проживання, видана  11 червня 2002р. на ім’я ОСОБА_3 як громадянина Вірменії, з відміткою про наявність національного паспорта НОМЕР_1 від 19 червня 2000р. та про виїзд з Вірменії в Україну в 1996р.(а.с.27) Такі ж дані щодо громадянства ОСОБА_3 містить і посвідка на постійне проживання, видана ІГІРФО ГУ МВС України в м. Києві 25 січня 2007 року (а.с.14).

Згідно відміток в паспорті громадянина колишнього СРСР, виданому 28 лютого 1979р. ОСОБА_3 , він виписаний з місця проживання в Вірменії 24 вересня 1996 року, а 17 жовтня 1996 року прописаний по АДРЕСА_2 (а.с.7).З 21 лютого 2008р. значиться прописаним в с. Коколово Добровеличківського району (а.с.14).

За таких обставин суд не мав правових підстав для встановлення факту постійного проживання заявника на території України  станом на 24 серпня 1991 року, необхідного для набуття  ним громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України».

З огляду на наведене рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність спору про право, який належить вирішувати в порядку позовного провадження, безпідставні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                                        В  И  Р  І  Ш  И  Л  А:

Апеляційну скаргу  УМВС України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2010 року  скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання  в Україні станом на 24 серпня 1991 року відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий    

Судді