АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Синельщікова О.В.
Суддів : Яковенко Л.Г.,
Летягіної О.В.,
з участю секретаря : Іванова О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України його органу управління на місцях Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення земельної ділянки та житлового приміщення у первісний стан,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2010 року позовні вимоги заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України його органу управління на місцях Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 56 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
Зобов’язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за власний рахунок привести земельну ділянку площею 56 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в первісний стан.
Зобов’язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за власний рахунок привести житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в первісний стан.
З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках стягнено на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення по суті спору, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд не звернув уваги на той факт, що Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» взагалі не може бути позивачем у справі, оскільки відповідно до статей 152 та 212 Земельного кодексу України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а власником земельної ділянки, на якій розташований АДРЕСА_3 є територіальна громада в особі Партенітської селищної ради, а не Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», в інтересах якого заявлено позов. Посилається на те, що суд першої інстанції в рішенні не зазначив, чиї конкретно права та охоронювані законом інтереси, та яким саме чином порушила відповідачка ОСОБА_6 внаслідок обладнання дитячого ігрового майданчика для загального користування. Також, зазначає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що ОСОБА_5 як власниця квартири АДРЕСА_2 м. Алушта була вправі здійснювати у квартирі будь-які дії, у тому числі здійснювати в квартирі ремонт та перепланування, за умови, якщо ці її дії не зачіпають інтереси інших осіб, отже рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_5 привести квартиру у стан, який існував до 1993 року, без зазначення яким конкретно фізичним або юридичним особам вказаним ремонтом і переплануванням нею спричинена шкода, і в чому вона полягає, порушує права ОСОБА_5 Також, посилається на те, що суд не прийняв до уваги і не дав належної оцінки тому факту, що прибудову у квартирі здійснив ОСОБА_7, отже зобов’язання ОСОБА_5, яка у зазначеній квартирі навіть не проживає, а також ОСОБА_6, яка не має відношення до побудови прибудови, за власний рахунок, суперечить нормам діючого законодавства. Крім того, вважає, що, оскільки обидві відповідачки були повідомлені належним чином, і від них не надходило повідомлень про причини неявки, суд повинен був ухвалити заочне рішення у справі, однак, в порушення вимог статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив рішення у загальному порядку, чим позбавив їх можливості перегляду зазначеного рішення в порядку статей 228, 229 Цивільного процесуального кодексу України, та позбавив можливості користуватися правами, передбаченими статтями 27, 31 Цивільного процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовну заяву про звільнення земельної ділянки та приведення земельної ділянки у первісний стан, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність порушеного права Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», як користувача земельної ділянки.
За правилами частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Міністра оборони України № 12314/з від 10 листопада 2005 року щодо передачі від Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району житлового фонду, водопровідно-каналізаційного господарства, з комунальними об’єктами, інженерними мережами, що розташовані у смт. Партеніт на баланс Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» та Директиви Міністра оборони України № Д-312/1/*23 від 29 грудня 2005 року Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» прийнятий на баланс, зокрема, багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4
Згідно лицьового рахунку Будинкоуправління «Крим» № 390020 квартиронаймачем АДРЕСА_3 м. Алушта є відповідачка ОСОБА_5
Встановлено, що ОСОБА_5, не маючи відповідної проектної документації та дозволів на проведення будівельних робіт, розпочала встановлення кам’яної огорожі та будівництво капітальної прибудови до будинку, самовільно зайнявши прибудинкову територію за вищевказаною адресою, а саме земельну ділянку площею 56 м2.
Крім того, ОСОБА_5 здійснила самовільне переобладнання житлового приміщення в АДРЕСА_3 м. Алушта, яке призводить до порушення конструктивних елементів будинку, засобів протипожежної безпеки та порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку.
Земельна ділянка, на якій здійснено прибудову до будинку та на якій встановлено кам’яну огорожу, є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, який знаходиться на балансі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», тобто знаходиться у користуванні цього Центру.
Відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідачами по справі не надано суду відповідної проектної документації, дозволів на проведення будівельних робіт, перепланування та переобладнання квартири, у зв’язку з чим висновки суду про те, що суб’єктивне право Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», який управляє житловим фондом і утримує зазначений багатоквартирний житловий будинок, порушено є такими, що засновані на законі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_6 не містять законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на необхідність розгляду справи в заочному порядку колегія суддів не приймає до уваги, тому що частина 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право, а не обов’язок суду ухвалити заочне рішення і лише за згодою позивача.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді:
О. Синельщікова Л. Яковенко О. Летягіна