Справа № 22-ц-2738/2010 Головуючий у 1-й ін-т. – Прокудіна Н.Г.
Категорія - 30 Суддя-доповідач - Смирнова Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Смирнової Т.В.,
суддів – Ільченко О.Ю., Гагіна М.В.,
з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держкомзему в Сумській області,
про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що 01 лютого 2010 року на підставі Закону України «Про звернення громадян» звернувся зі скаргою до керівника управління Держкомзему в Сумській області.
В скарзі йшлося про порушення Закону України «Про оренду землі» посадовими особами на території Краснопільського району та ставилося питання щодо усунення порушень.
При вирішенні питання щодо прийняття скарги посадова особа відповідача ОСОБА_4 безпідставно відмовляла в прийнятті скарги, посилаючись на те, що вона складена з недотриманням форми, невірно зазначене прізвище керівника відповідача, що важко читається прізвище скаржника.
Усі ці зауваження робилися у присутності інших осіб і з метою примусити ОСОБА_3 відмовитися від скарги, це продовжувалося тривалий час, і лише після появи у кабінеті керівника установи-відповідача – Дедерко С.П. було прийнято та зареєстровано скаргу.
Внаслідок неправомірних дій працівника відповідача, у ОСОБА_3 погіршився стан здоров’я та в той день підвищився кров’яний тиск, він звернувся за медичною допомогою та придбавав та приймав ліки.
Наступного дня 02 лютого 2010 року він звернувся до відповідача зі скаргою на ОСОБА_4 щодо порушення нею Закону України «Про звернення громадян». Цю скаргу вона взагалі відмовилася приймати, що потягло звернення ОСОБА_3 до прокуратури та обласної Державної адміністрації. І лише після цього ОСОБА_4 прийняла та зареєструвала скаргу 04 лютого 2010 року.
Зазначеними порушеннями Закону України «Про звернення громадян» посадовими особами відповідача ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду в сумі 184 грн. 26 коп та моральну шкоду в сумі 136 грн., тому він просив суд стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 320 грн.
В подальшому позивач збільшив суму моральної шкоди до 700 грн. (а.с. 159), потім до 20 000 грн. посилаючись на те, що порушенням його прав було завдано значну шкоду його здоров’ю.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на ті ж самі обставини, які зазначив у своїй позовній заяві.
Крім того, апелянт посилається на інші порушення Закону України «Про звернення громадян»: в тому числі, що його звернення не розглянуте з його участю, хоча він про це зазначив у скарзі. Вважає, що суд з недостатньою повнотою перевірив доводи його позову, не витребувані матеріали перевірок по його зверненнях, безпідставно не було задоволене його клопотання про витребування медичної картки на підтвердження стану здоров’я, не вирішено питання про усунення порушень земельного законодавства щодо оренди земельного паю, а відповідно його звернення не належно розглянуті.
За таких обставин апелянт просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення щодо заявлених ним вимог.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі, відповідач вважав скаргу безпідставною, посилався на те, що позивач не довів свого позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вимог закону позивачу слід було надати суду докази фактів порушення його прав як 01 лютого 2010 року, щодо тривалого неприйняття його скарги працівником відповідача ОСОБА_4 та, що вона принижувала його честь і гідність; та доводити, що 02 лютого 2010 року, ця ж посадова особа відмовила йому у прийнятті другої скарги (на неї) і лише після його звернення до прокуратури та обласної державної адміністрації, його друга скарга була прийнята та зареєстрована 04 лютого 2010 року. Проте, відповідні докази позивачем суду не були надані.
З досліджених судом першої інстанції документів, які ведуться у відповідача щодо організації прийому звернень громадян, було встановлено, що скарги ОСОБА_3 прийняті та зареєстровані у «Журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян» 01.02.2010 року та 02.02.2010 року. На них заведені справи та по зверненнях ОСОБА_3 надані відповіді у 10-денний термін, тобто розглянуті своєчасно (а.с.214, 215).
За клопотанням сторін були допитані судом свідки-очевидці обставин, за яких ОСОБА_3 здавав свої звернення та вони не підтвердили фактів приниження його честі та гідності з боку ОСОБА_4
Будь яких інших доказів позивач при розгляді справи не надав.
Апеляційним судом, з метою перевірки доводів скарги, з лікувальної установи була запитана амбулаторна картка ОСОБА_3 (а.с. 68-93), з записів у медкарті вбачається, що ОСОБА_3 має ряд захворювань, знаходиться на «Д» - обліку по 3 хворобах .
Дійсно 01 лютого 2010 року він звернувся до лікарні, проходив аналізи, призначалося лікування, проте в цьому документі відсутні будь-які дані, що його стан здоров’я погіршився внаслідок конфлікту з працівниками відповідача.
Позивач просив стягнути, як завдану шкоду, його витрати на проїзд у с. Грабовське та надав проїзні квитки датовані 29.12.2009 року, 26.12.2009 року та два квитки взагалі без дат, проте ці докази не мають відношення до подій, які відбувалися 01.02.2010 року та 02.02.2010 року (а.с.8).
Аналогічно копія чека та товарний чек від 25.02.2010 року та 11.01.2010 року на придбання ліків не є доказами того, що саме з вини відповідача ОСОБА_3 поніс ці витрати.
Щодо моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Лопаткам.В. не довів ні самого факту спричинення такої шкоди, ні її розміру.
За таких обставин у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про звернення громадян» на органи прокуратури покладено обов’язок по нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян.
У засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечив скаргу та надав суду лист прокуратури від 17.02.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звертався до прокуратури зі скаргою на порушення Закону України «Про звернення громадян», але проведеною прокуратурою перевіркою зазначені ним факти порушення закону не встановлені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 наводив інші порушення Закону України «Про звернення громадян». Проте ці доводи скарги не мають відношення до розглянутого позову, оскільки в останньому йшлося лише про факти неприйняття скарг, а про інші порушення та завдану ними шкоду не зазначалося, тому суд їх і не перевіряв, оскільки за ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 314, 317, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з часу проголошення і з цього часу може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Сумської області Т.В. Смирнова