ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" вересня 2007 р.

м. Одеса Справа  № 5/170-07-4171А

12 год. 14 хв.

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючого судді                               Могил С. К.

Судді                                                     Літвінова С. В.

Судді                                                      Аленіна О. Ю.

Секретарі судового засідання             Іванові О. О.

За участю представників сторін:

Від позивача – Єлохіна О. К., на підставі довіреності.

Від відповідача – не з’явився.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” до головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування акту (припису) перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.03.2007 року №00009330, визнання дій щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними та визнання протиправними дій управління при проведенні перевірки так складання акту (припису),   

ВСТАНОВИВ:

В результаті проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28 березня 2007 року №00009330 у якому відповідачем був зафіксований факт порушення позивачем ч. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме відсутність на видному та доступному для споживачів місці необхідна достовірна та своєчасна інформація про найменування нормативних документів до вимог яких повинні відповідати послуги. Разом зі складеним актом було видано припис керівнику господарюючого суб’єкта та було зобов’язано привести надання послуг у відповідності до вимог законодавства України про захист прав споживачів.  

Позивач вважає, що прийнятий 28.03.2007 року акт є необґрунтованим та таким, що не заснований на вимогах закону, а тому має бути скасований.

Як на підставу таких тверджень позивач посилається на те, що оскільки звернень від споживачів, щодо перевірки наявності інформації про найменування нормативних актів, вимогам яких повинні відповідати послуги ВАТ "Одесаобленерго", не поступало і перевірка проводилась зовсім з інших підстав, а тому відповідачем під час проведення перевірки були допущені порушення п. п. 1.3, 2.1, 2.4 Порядку проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, згідно з яким, позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами виключно на підставі отриманих від споживачів звернень про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів. Як зазначає позивач, перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку представляють та інформують керівника суб'єкта господарювання (особу, яка його заміщає) про мету перевірки та під час проведення позапланової перевірки, встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, але зазначені вимоги Порядку не були виконанні відповідачем. До того ж позивач зазначає, що ним не порушувались вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки у вищезазначеному Законі вказано, що споживач має право на одержання інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого та компетентного вибору але не зазначено, що вона повинна бути розміщена у приміщенні відділу по роботі з побутовими споживачами. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно було застосовано п. 3 „Правил користування електричною енергією для населення”, у якому відсутнє посилання стосовно забезпечення споживачів інформацією у приміщенні відділу по роботі з побутовими споживачами, на видному та доступному для споживачів місці.

Як на підставу своїх вимог позивач також звертає увагу суду на те, що згідно ст. 29 Закону України "Про інформацію", ВАТ "Одесаобленерго" забезпечує доступ до інформації про послуги Компанії шляхом систематичної публікації її в друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках); поширення її засобами масової комунікації; безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. При укладанні договору про користування електричною енергією між споживачем та постачальником на основі типового договору, що є додатком до Правил, споживач ознайомлюється з умовами користування електричною енергією, про що зазначається у п. 38 договору. Проведення публікацій позивачем та відомостей про послуги з енергопостачання і про вартість та якість електроенергії що постачається позивачем проводиться у засобах масової інформації, що є одним зі засобів доведення (ознайомлення) їх споживачам. Окрім зазначеного, інформація про тарифи на постачання електричної енергії відповідно до п. 3.6.8 (підпункту а) постанови НКРЕ від 13.06.1996 року № 15/1 щомісячно з 20 до 26 числа місяця оприлюднюється ВАТ "Одесаобленерго" у засобах масової інформації Одеського регіону, а саме у газеті "Одесские известия", а також розрахункові книжки, які видаються у місцях прийому платежів за електроенергію містять інформацію стосовно електроенергії що постачається споживачам. Крім того, у місцях прийому платежів розповсюджуються брошури "Горячая справка бытового потребителя электроэнергии", які інформують споживача щодо питань, пов'язаних зі споживанням електричної енергії. Таким чином, позивач вважає, що висновки зроблені у акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів та припис не відповідають дійсності. Виходячи з вищевказаного, ВАТ "Одесаобленерго" вважає, що посадові особи, які проводили перевірку, надали неналежну правову оцінку фактичним обставинам, не дослідили усі факти, що мають суттєве значення для вирішення питання про порушення законодавства про захист прав споживачів, в результаті чого був складено акт, який є не обґрунтованим, а припис (рішення), щодо зобов'язання привести надання послуг у відповідність вимог законодавства України про захист прав споживачів є необґрунтованими.

З підстав викладених у позові та додатках до нього згідно своїх остаточних позовних вимог позивач просив суд скасувати акт (припис) перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.03.2007 року №00009330, визнати дії щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними та визнати протиправними дії управління при проведенні перевірки та складанні акту (припису).

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з того, що позапланова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів ВАТ „ЕК Одесаобленерго” проводилася на підставі скарг споживачів та відповідно до направлення на право проведення перевірки № 00000711 від 15.03.2007 року, виданого начальником головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів. Таким чином відповідач вважає, що підстави для визнання дій Управління незаконними (чи протиправними) - відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що позовна заява ВАТ „Одесаобленерго” про скасування акту № 00009330 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.03.2007 року, визнання дій щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними, визнання протиправними дій відповідача при проведенні перевірки та складанні акту (припису) має бути розглянута місцевим загальним судом як адміністративним судом відповідно до підвідомчості та ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, а з 03.07.2007 року –Одеським окружним адміністративним судом, оскільки, на думку позивача, зазначений спір та позовні вимоги заявлені позивачем не підсудні господарським судам.

З підстав викладених у запереченнях та додатках до них відповідач просив суд провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.  

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2007 року на підставі направлення на право проведення перевірки серії ОЗ №00000711 від 15.03.2007 року та на підставі заяв споживачів головними спеціалістами відповідача Ходовим М. П. та Кузьміним Р. В. в присутності заступника начальника Центрального РЕМ ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Машкан Ю. Г. була проведена перевірка щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами проведеної перевірки, 28.03.2007 року відповідачем був складний акт перевірки № 00009330 в якому було зафіксовано факт порушення позивачем ч. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”.

З відомостей зазначених у акті вбачається, що в приміщенні позивача була відсутня на видному та доступному для споживачів місці необхідна достовірна та своєчасна інформація про найменування нормативних документів до вимог яких повинні відповідати послуги. Разом з тим, відповідачем, керівнику господарюючого суб’єкта –позивача по справі, у акті було видано припис та було зобов’язано привести надання послуг у відповідності до вимог законодавства України про захист прав споживачів.

З документальних доказів та пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що складний акт не був розглянутий відповідачем та за результатами його розгляду відповідачем не приймалось будь-яке рішення щодо застосування саме до ВАТ „ЕК Одесаобленерго” санкцій за вчинені порушення. Проте, 13.04.2007 року відповідачем була прийнята постанова №552 у справі про адміністративне правопорушення відповідно до якої на заступника начальника Центрального РЕМ ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Машкан Ю. Г. було накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу у розмірі 170, 00 грн.

Виходячи з наведеного та фактичних обставин справи щодо оскарження складеного акту, який на думку позивача має ознаки акту індивідуальної дії, суд вважає, що провадження у справі в частині скасування акту (припису) перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.03.2007 року №00009330 має бути закрито на підставі ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлена підвідомчість справ господарським судам.

Крім того, виходячи з того, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача по справі.

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок про те, що заяви про визнання актів ревізій, документальних перевірок, дій посадових осіб тощо, зроблені в процесі або за результатами перевірок не підлягають розгляду у господарських судах, оскільки не мають та не несуть обов’язкового характеру.

Приймаючи до уваги, що акт перевірки відповідача № 00009330, який було складено на підставі проведеної перевірки працівниками відповідача і актом лише встановлено факт порушення законодавства про захист прав споживачів і вказаний акт не має та не несе обов’язкового характеру, він не може бути оскаржений в господарському суді, як і припис, який стосується лише посадової особи позивача, за результатами невиконання якого посадову особу позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, господарському суду не підвідомчі спори про визнання недійсними актів ревізій перевірок тощо. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю з підстав визначених ст. 155 КАС України.

Щодо вимог позивача про визнання дій щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними та визнання протиправними дій управління при проведенні перевірки та складанні акту (припису) слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно –правових відносин.

Частинами 1, 4 п. 1.3. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року №311 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2006 року за №1219/13093 (надалі –Порядок) встановлено що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами виключно на підставі отриманих від споживачів звернень (скарг) про порушення  суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів. Частиною 1 п. 1.4 Порядку встановлено, що перевірка проводяться посадовими особами за наявності  в них службових посвідчень та направлень на право проведення перевірки суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка проводилась за скаргами споживачів, що надійшли до відповідача, та отриманого спеціалістами відповідача направлення на проведення перевірки та посвідчень.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що за результатами проведеної перевірки складається акт за формою,  затвердженою наказом Держстандарту України від 27.11.2000 №679 „Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів,  про рекламу, відповідної постанови та рішень",  який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2000 року за №929/5150.

Отже, у будь якому разі за результатами проведеної перевірки відповідачем повинен складатись акт у якому зазначаються відомості про наявність або відсутність порушень Закону України „Про захист прав споживачів”.

Доводи позивача про те, що під час проведення перевірки відповідачем не було повідомлено голову правління ВАТ „ЕК Одесаобленерго” про проведення перевірки як і доводи позивача про надання ним повної інформації щодо послуг які надаються, судом не приймаються до уваги та відхиляються, як необґрунтовані.

Як вбачається з відомостей зазначених у акті, відповідачем було проінформовано про мету перевірки заступника начальника Центрального РЕМ Машкан Ю. Г. та ознайомлено останнього зі скаргами споживачів. Таким чином можна зробити висновок про виконання відповідачем вимог п. 2.1 Порядку, в частині інформування керівника (власника) суб'єкта господарювання (особу, яка його заміщає) або особу, яка здійснює реалізацію продукції у разі відсутності керівника (власника) суб'єкта господарювання (особи, яка його заміщає) про мету перевірки.

Статтею 15 Закону України „Про захист прав споживачів” встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити: назву  товару,   найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування –про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк  придатності  (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про   необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця)   і   підприємства,   яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Як вбачається з акту, під час складання якого була присутня посадова особа позивача яка підписала складений акт без зауважень та заперечень, позивач не забезпечив наявності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зокрема, про найменування нормативних документів.  

Таким чином, за результатами розгляду справи фактів необґрунтованості складеного акту, його складання за межами наданих повноважень відповідачу судом не встановлено.

Отже, приймаючи до уваги те, що позапланова перевірка дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів проводилася відповідачем на підставі скарг споживачів, відповідно до направлення на право проведення перевірки, та під час проведення перевірки і складанні акту порушень у діях відповідача судом не встановлено, а від тім у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін та надані документальні докази в сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними та визнання протиправними дій управління при проведенні перевірки так складанні акту (припису) задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі в частині скасування акту (припису) перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 28.03.2007 року №00009330 складеного головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів закрити.

2. У позові відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” до головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання дій щодо проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів незаконними та визнання протиправними дій управління при проведенні перевірки та складанні акту (припису) відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 14.09.2007 року.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Головуючий судді                                                                                                   Могил С. К.

Суддя                                                                                                                          Літвінова С. В.

Суддя                                                                                                                          Аленін О. Ю.