АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-6383/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шудрик А.А.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізькі лани” на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізькі лани” про розірвання договору оренди земельної ділянки за ініціативою власника землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТОВ „Запорізькі лани” про розірвання договору оренди земельної ділянки.

29.07.2010 року від представника позивача – ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2010 року заяву про забезпечення позову задоволено шляхом накладення арешту на зерно в розмірі 7,5 т зерна пшениці та 300 кг зерна соняшника врожаю 2010 року. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження сільгосппродукції, а саме зерна пшениці – 7,5 т та зерна соняшника 300 кг яке зберігається за адресою с. Красний Кут Куприянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ „Запорізькі лани” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просять ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту на сільгосппродукцію і про заборону вчиняти дії щодо її відчуження, суд першої інстанції вищезазначені роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України до уваги не взяв.

На порушення вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України суд обрав спосіб забезпечення позову, який не співмірний із заявленими позовними вимогами.

Так, предметом позову являється розірвання договору оренди земельної ділянки, а не стягнення заборгованості з орендної плати. Відчуження відповідачем сільгосппродукції жодним чином не може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову про розірвання договору.

За таких обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 152, 153 ЦПК України, а тому відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай 2010 року і заборону вчинення дій по його відчуженню.

Керуючись ст. ст. 307, п. 2 ст. 312, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ?апорізькі лани” задовольнити.

Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2010 року у цій справі скасувати.

Заяву представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову про розірвання договору оренди шляхом накладення арешту на врожай 2010 року і заборону вчиняти дії по його відчуженню залишити без задоволення.

Ухвала суду касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.