У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2010 року серпня місяця 10 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Новікова Р.В.

Суддів Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретарі Фінайкіній І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ “Консоль ЛТД” про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 19 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Консоль ЛТД” про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку. Свої вимоги мотивує тим, що з 13.09.2006 р. відповідно до наказу № 423 від 11.09.2006 р. він виконував обов’язки заступника начальника служби безпеки ТОВ “Консоль ЛТД”. Наказом № 477 від 18.09.2006 р. був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні з ним не був проведений повний розрахунок і не проведений до цього часу, тому вважає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час прострочення у відповідності до ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до штатного розкладу та наказу  № 423 від 11.09.2006 р. його посадовий оклад складав 3500 грн. Прострочення відповідача  по виплаті заробітної плати, яке сталося з  його вини  склало 36 місяців.  За його розрахунком відповідач повинен сплатити 157 706 грн. 12 коп., з яких 500 грн. заборгованість по заробітній платі та 157 206 грн. 12 коп.  компенсації за затримку розрахунку.  

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Консоль ЛТД” на користь ОСОБА_5 несплачену заробітну плату у розмірі 361 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ “Консоль ЛТД” в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

    В апеляційній скарзі апелянтом ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт зазначає, що 18.09.2006 року він знаходився на території адміністрації приблизно  до 12 годин, але за цей час несплачену заробітну плату йому не виплатили.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що несплачену заробітну плату у розмірі 361 грн. належить стягнути, а в іншій частині позову відмовити, оскільки позивач не надав доказів тому, що звертався до відповідача з вимогою виплатити належні йому суми.

    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам, вимогам закону.

    Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

    Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній  заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Виходячи зі змісту зазначених норм матеріального права, якщо працівник в день звільнення не працював, то належні йому суми мають бути виплачені після пред’явлення працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 працював у відповідача ТОВ «Консоль ЛТД» п’ять днів і 18.09.2006 року о 8-00 звернувся до адміністрації з заявою про звільнення за особистим проханням у зв’язку з вибуттям до Російської Федерації. З наданого суду акту від 18.09.2006 року вбачається, що після подачі заяви про звільнення, позивач ОСОБА_5 з роботи пішов і після цього його ніхто на підприємстві не бачив. З пояснень представника ОСОБА_5 виходить, що позивач звертався до адміністрації з вимогою про розрахунок, але доказів цьому немає. Відповідач категорично заперечує звернення позивача за розрахунком і як доказ надає платіжну відомість за вересень  2006 року, з якої вбачається, що тільки ОСОБА_5 не отримав належну йому заробітну плату у розмірі 361 грн., а також відомості про те, що ця сума депонірована.

    Підставою відповідальності підприємства відповідно ст. 117 КЗпП України є порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.  Судом встановлено, що позивач у день звільнення не працював, з вимогою про розрахунок до підприємства не звертався, в заяві про звільнення зазначив, що виїжджає  до іншої країни, адресу не залишив. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов’язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього ( заробітна плата нарахована, включена до відомості про виплату, переведена на депозит), виключає вину власника.

    Виходячи з наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в день звільнення позивач на підприємстві не працював, звернувся з заявою про звільнення, пішов з роботи,  з вимогою про розрахунок до адміністрації не звертався, тому вини підприємства ТОВ  «Консоль ЛТД» у несвоєчасній виплаті належних йому 361 грн. не вбачається.

    З матеріалів справи виходить, що сума 361 грн. депонірована, але позивач реалізував своє право на її одержання, звернувшись до суду, тому і в цій частині рішення суду є законним.

    Доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що в день звільнення він працював і знаходився на підприємстві до 12 годин нічим не підтверджені. Представник апелянта пояснив, що доказів звернення до підприємства з вимогою виплати 361 грн. немає. В апеляційній скарзі апелянт визнає, що звернувся з заявою про звільнення у зв’язку з терміновим виїздом за межі України, що підтверджує висновки суду першої інстанції про неможливість  письмового звернення до нього і своєчасній виплаті йому розрахунку.

    Колегія суддів вважає  суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував дійсні обставини справи і відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване  рішення.

    На підставі вказаного і керуючись статтями  303, 308   Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_5 відхилити.

    Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 19 квітня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: