У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2010 року серпня місяця 10 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Новікова Р.В.

Суддів Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретарі Фінайкіній І.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – ПКФ “Блік”, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою скарги ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 квітня 2010 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що він придбає автомобіль ВАЗ 21103, 2001 р. випуску, а ОСОБА_6 оформляє на себе вказаний автомобіль, за виконання вказаного зобов’язання відповідачу було передано 150 доларів США. У 2003 р. ОСОБА_5 знайшов покупця на вказаний автомобіль, однак ОСОБА_6 відмовився продавати автомобіль мотивуючи свою відмову тим, що він є власником вказаного автомобіля. Позивач звертався до суду з метою визнання права власності на вказаний автомобіль, однак йому було відмовлено в позові. В подальшому він звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу вказаного автомобілю між ОСОБА_6 та ПКФ “Блік” недійсним, однак його позов був залишений без розгляду. Вважає, що тією обставиною, що ОСОБА_6 порушив свої зобов’язання, йому спричинена матеріальна  шкода у розмірі 30 000 грн., вказану суму обґрунтовує тим, що за вказану суму він намагався у 2003 р.  продати спірний автомобіль. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань з боку ОСОБА_6 у нього погіршився стан здоров’я, він неодноразово звертався до лікаря, покупав дорогі ліки, моральну шкоду оцінює у 20 000 грн.    

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої вимоги мотивує тим, що в серпні 2001 р. придбав автомобіль ВАЗ 21103, 2001 р. випуску, свідоцтво про реєстрацію було видано на його ім’я. В грудні 2003 р. автомобіль був знятий з реєстрації, ОСОБА_5 незаконно заволодів вказаним автомобілем і утримує його у себе до теперішнього часу. Протягом 6 років велися судові засідання, у зв’язку з чим він не міг законним шляхом повернути свій автомобіль. ОСОБА_5 не має наміру добровільно повернути йому автомобіль у зв’язку з чим просить суд витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 належний йому автомобіль ВАЗ 21103 , 2001 р. випуску, кузов НОМЕР_1, червоного кольору.  

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 22 квітня 2010 р. позов ОСОБА_6 задоволено. Витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 автомобіль ВАЗ 21103, 2001 р. випуску, кузов НОМЕР_1, червоного кольору, що належить на праві власності ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 535 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.  

    В апеляційній скарзі  апелянтом ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону, зокрема положенням ст.ст. 509, 610  Цивільного кодексу України.

    Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також про задоволення позову ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 є власником автомобілю, тому автомобіль належить витребувати і передати власнику. ОСОБА_5 не довів, що діями ОСОБА_6 спричинена матеріальна і моральна шкода.

    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони  відповідають дійсним обставинам  справи і вимогам закону.

    Відповідно ст. 57 Цивільного процесуального  кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Згідно вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 28.08.2001 року автомобіль ВАЗ-21103, 2001 року випуску, належить позивачу ОСОБА_6

    ОСОБА_5 звертався до суду з позовом  про визнання права власності на автомобіль, про перевід права покупця та усунення перешкод у користуванні, але рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14.02.2005 року у позові відмовлено. Рішення суду залишено без змін ухвалою касаційної інстанції. Таким чином на теперішній час ОСОБА_6 є власником автомобіля і відповідно до ст.ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України його право власності непорушне.

    Відповідно до  ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    З матеріалів справи вбачається і це не заперечував позивач ОСОБА_5 автомобіль знаходиться у нього, він частково розукомплектований, на зберігання ПКФ «Блік» не передавався.

    З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що власник ОСОБА_6 вправі витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 свою власність – автомобіль ВАЗ – 21103, 2001 року випуску.

    Також судом обґрунтовано відмовлено у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, оскільки позивач не довів, що діями ОСОБА_6 йому спричинена шкода.

    Отже, доводи апеляційної скарги апелянта, які зводяться до того, що суд  вийшов за межі позовних вимог, та не взяв до уваги докази, надані ОСОБА_5, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України.

    Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини згідно ст. 212  ЦПК України дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, які надали сторони,  а в рішенні навів переконливі доводи в обґрунтування своїх висновків.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303,308  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 квітня 2010 р. залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: