АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 4676/09

 Головуючий в І інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 27

Доповідач - Кузнецов В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справа х

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Кузнецова В. О.

суддів: Деревянка О. Г., Лаченкової О.В.,

при секретарі: Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі ОСОБА_1

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2009 року

за позовом ОСОБА_1 Відкритого акціонерного товариства

«Державний ощадний банк України» про стягнення знецінених грошових заощаджень, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 року позивачка звернулася з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що будучі громадянкою Російської Федерації вона мешкає у м. Дніпропетровську з 20 липня 1985 року та з цього часу зберігала кошти в установі Ощадного банку України № 8420\0111, які були переведені із установи Ощадного банку Росії в 1986 році у розмірі 20563 грн., а решта зароблені в Україні та отримані після смерті матері. Зазначала, що залишок коштів на 01 січня 1992 року на її особистих рахунках в установі Ощадного банку України складає 37647, 15 грн., однак при зверненні до установи банку України з проханням отримати кошти, їй було відмовлено. Просила суд стягнути з відповідача знецінені грошові заощадження в сумі 37647, 15 грн., з урахуванням індексації від знецінення цієї суми за період 1996-2008 рік в розмірі 76046грн.

В судових засіданнях доповнювала та змінювала позовні вимоги. В останній редакції позовних вимог просила повернути вклади в доларовому еквіваленті в сумі 307439, 20 доларів США.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк» про стягнення знецінених грошових заощаджень - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням позивачка подала апеляційну скаргу про його скасування, посилаючись на його незаконність.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 має компенсаційні рахунки, відкриті на її ім’я у територіально відокремленому без балансовому відділенні № 8420\0111 філії -Лівобережне відділення № 8420 ВАТ «Ощадний Банк України» на загальну суму 38413, 15грн. (а.с. 8-10, 79).

11 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного відділу № 8420 ВАТ «Ощадний Банк України» для внесення її даних до «реєстру вкладників заощаджень громадян», однак в прийнятті заяви-доручення та внесенню її до інформаційно-аналітичної системи, було відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний би України» с державним банком, утвореним відповідно до Розпорядження Президента У країн від 20 травня 1999 року за № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний ощадний банк України з організаційно-правовою формою Відкрите акціонерне товариство, який зареєстровано Національним банком України 26 трави 1999 року за № 4 і назву якого змінено на Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що зареєстровано Національним банком України 28 грудня 1999 року (а.с. 35).

Банк є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31 грудня 1991 року за № 4 (а.с. 35).

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» Україна гарантувала збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх вил вкладникам на першу вимогу.

На підставі ст. 1 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщенні в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадною банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України. Компенсації також підлягають грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і як знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарно: року в період 1992-1995 років. Дія даного закону поширювалася і на іноземних громадян та осіб без громадянства, які станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

На виконання вимог закону, установи Ощадного банку України провели одноразову індексацію вкладів громадян та на проіндексовані суми, що знаходились на рахунку, видали вкладникам ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних витрат.

Згідно ст. 7 вищезазначеного закону, заощадження повертаються поетапно у межах коштів, передбачених для нього Державним бюджетом України на поточний рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 7 ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в частині щодо залежно віку вкладника. Інші положення визнано такими, що відповідають Конституції України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02 січня 1992 року в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української СРСР" від 09 січня 2008 року, заощадження підлягають компенсації громадянам України, які є їх власниками на 01 січня 2008 року.

Компенсаційні виплати проводяться власникам заощаджень після внесення в інформаційно-аналітичну систему «Реєстр вкладників заощаджень громадян» даних необхідних для ідентифікації вкладників при відкритті рахунку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення з ВАТ «Ощадний державний банк України» знецінених грошових заощаджень, оскільки позивач не входить до кола осіб, які в 2008 році мали право на отримання компенсаційних виплат від знецінених грошових заощаджень, не є громадянкою України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про його незаконність. Суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.