Справа № 22-8291/08
УКРАЇНА
Головуючий у 1 інстанції - Бондаренко О.В. Доповідач - Українець Л.Д.
рішення
іменем україни
07 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста КиєваВ складі: головуючого - Українець Л.Д.суддів - Черненко В.А.
- Диби В. Г. при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2
про стягнення боргу
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2
про стягнення боргу.
Мотивувала свої вимоги тим, що 16.08.2007 року позичила ОСОБА_2 під розписку 5 500 доларів США, які останній зобов»язався повернути до 17 листопада 2007 року.
31 січня 2008 року позичила відповідачу під розписку ще 6 000 доларів США, які
останній зобов»язався повернути до 05 лютого 2008 року.
З розрахунку курсу долара в 5, 05 грн. за 1 долар США, просила стягнути з відповідача 58 075 грн. боргу та судові витрати в сумі 610 грн.
В судовому засіданні 10 лютого 2008 року позивач збільшила розмір позовних вимог
З усіма уточненнями просила стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 88 550, виходячи з курсу долара США 7, 7 грн., з урахуванням суми індексу інфляції у розмірі 25 206 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 2 971 грн. 73 коп., та судові витрати у розміри 1 198 грн.
Рішенням Святошинський районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року позов
ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 116 728 грн. 45 коп., сплачений судовий збір в сумі 1 168 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 117 926 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Зазначив, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд при винесені рішення не взяв до уваги, що в 2009 році, майже через рік слухання справи з’явилась ще одна розписка. Судом безпідставно було прийнято як доказ розписку написану від його імені на суму в 6 000 доларів США, хоча як вбачається з рішення суду його представник все ж таки заперечував проти цього. З незрозумілих розрахунків судом першої інстанції було стягнуто з нього 25 206 грн. 72 коп. інфляції за весь період прострочення виходячи з загальної суми в 11 500 доларів США, що еквівалентно 88 550 грн. Справжність підпису і справжність розписки судом належним чином не перевірена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 суми 88 500 грн., що еквівалентно сумі 11 500 доларів США з розрахунку за 1 долар США 7, 7 грн. на час ухвалення рішення, суд обгрунтовано виходив з того, що сторони уклали два договори позики на суму відповідно 5 500 доларів США та 6 000 доларів США.
На підтвердження цього позивач надала дві боргові розписки про укладення договорів займу. В суді апеляційної інстанції відповідач підтвердив, що обидві боргові розписки видані та підписані ним.
Доводи ОСОБА_2 про те, що, боргову розписку на суму 6 000 доларів США він видав у зв»язку з неповернення суми боргу по першій розписці, а позивач не повернула йому розписки «а суму 5 500 доларів США нічим не підтверджені. Свої заперечення ОСОБА_2 мотивує тим, що він не повернув ОСОБА_3 борги по перші розписці тому вона не могла позичити йому ще 6 000 доларів США.
Такі пояснення відповідача не є підставою для скасування рішення суду, оскільки до позовної заяви ОСОБА_3 додала обидві боргові розписки. Посилання в апеляційній скарзі про те, що боргова розписка на 6 000 доларів США виникла майже через рік після слухання справи не відповідає фактичним обставинам. Копії обох боргових розписок були додані до позовної заяви при пред»явлені позову (а.с. 4, 5).
При вирішенні даної позовної вимоги суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють правовідносини сторін.
Законними є вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь 3% річних від простроченої суми боргу, оскільки такі вимоги грунтуються на ст. 625 ЦК України.
Факт неповернення суми боргу відповідач підтвердив в суді при розгляді його апеляційної скарги.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 25 206, 72 грн. з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони уклали договір позики в доларах США. При вирішення питання про стягнення суми боргу позивач збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути суму боргу в 11 500 доларів США з розрахунку 1 долара С. ІЛА по курсу на час розгляду справи в суді в сумі 7, 7 грн. за 1 долар, а тому відсутні підстави стягувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
З огляду на наведе, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені цих вимог.
Відповідно підлягає зміні рішення суду і в частині стягнення судового збору.
Розмір стягнутого судового збору підлягає зменшенню з 1 168 до 915, 22 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року скасувати в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму індексу інфляції 25 206, 72 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
ОСОБА_3 відмовити в задоволені позову про стягнення зі ОСОБА_2 на її користь 25 206, 72 грн.
Рішення в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 168 грн. судового збору змінити, зменшивши суму стягнення судового збору з 1 168 грн. до 915, 22 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Всього до стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає сума 92 466, 95 грн.
Рішення набирає законної сили з часу його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.