Справа № 22-8871/08
УКРАЇНА
Головуючий у 1 інстанції - Троян Н.М.
Доповідач - Українець Л.Д.
ухвала
іменем україни
07 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справа х
Апеляційного суду міста КиєваВ складі: головуючого - Українець Л.Д.суддів - Черненко В.А.
- Диби В. Г. при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про скасування п. 46 рішення Київської міської ради від 31 березня 2005 року № 237/2812, державного акта та визнання права власності на земельну ділянку
встановила:
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та просив скасувати - визнати недійсним п. 46 рішення Київської міської ради «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків» від 31 березня 2005 року № 237/2812 яким громадянці ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 07 га по АДРЕСА_1, скасувати - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB № 133743 від 25 червня 2005 року, виданого на ім’я ОСОБА_3, а також просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0, 065 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1.
Мотивував свої вимоги тим, що він є інвалідом війни, неодноразово на протязі 2000-2001 року звертався з відповідною заявою до Київської міської ради про надання йому у приватну власність спірної земельної ділянки № АДРЕСА_1, оскільки вона знаходиться поряд з його будинком і оскільки він відкрито, безперервно, тривалий час використовує її під садівництво. Проте земельну ділянку рішенням Київської міської ради було передано ОСОБА_3
Вважає, що Київською міською радою було порушено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам.
Рішенням Святошинський районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалитинове, по суті позовних вимог.
Зазначив, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновок суду, що нібито спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні, не відповідає дійсності. В ньому відсутнє посилання на рішення Київради чи суду про вилучення у попереднього землекористувача спірної земельної ділянки. Акт встановлення і погодження меж землекористування не є документ, про припинення права землекористування. Судом першої інстанції не враховано, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, 6 була закріплена за попереднім землекористувачем ОСОБА_4 згідно рішення Біличанської селищної ради народних депутатів трудящих від 7 грудня 1958 року й рішення про вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача Київрада не приймала. Судом не враховано, що не встановивши належним чином правовідносини щодо користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_1, не виконавши вимоги законодавства стосовно порядку припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем, Київська міська рада рішенням від 31.03.2005 № 237/2812 (п. 46) передала спірну земельну ділянку в приватну власність ОСОБА_3, що є незаконним. Судом не враховано, що відповідачами порушено Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, який визначений ч. ч. 6-10 ст. 118 Земельного кодексу України. Судом першої інстанції не взятий до уваги Закон України „Про державну експертизу землевпорядної документації»» від 17 червня 2004 року№ 1808-IV., який діяв при прийнятті п. 46 рішення Київради від 31 березня 2005 року № 237/2812 про надання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Оскільки державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 не було проведено, то підготовка Головним управлінням земельних ресурсів проекту рішення Київради щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є незаконною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, 11 липня 2003 року звернулася із заявою до Київського міського голови Омельченка О.О., яка була зареєстрована 14 липня 2003 року за вхідним № 3-10403, в якій просила надати їй у власність земельну ділянку розташовану за адресою по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва в межах норм передбачених Земельним кодексом України. В якості додатку до заяви зазначається: копія паспорту, копія довідки про присвоєння Ідентифікаційного номера, довідка форми № 3 (а.с. 106).
В листі № 03-15/18310 від 09 вересня 2003 року Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на ім’я ОСОБА_3, вказується, що згідно з рішенням Київської міської ради від 14 березня 2002 року № 13/1747 "Про порядок набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві" громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в м. Києві для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки (а.с. 17 т.2).
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3, повторно, - 29 вересня 2003 року звернулася із заявою до Київської міської державної адміністрації та просила надати земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, розміром 0, 6 га., вказаній на схемі, в якості додатку надала: Форму № 3, схему розташування і розмір земельної ділянки, копію свого ідентифікаційного номеру, копію паспорту та копію листа № 03-15/18310 від 09 вересня 2003 року з Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (а. с. 18 т. 2).
Згідно листа БТІ м. Києва від 02.12.2003 року за № 49913 станом на 28.11.2003 року будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстрований (а.с. 154 ті).
Згідно Довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 - споруди і будівлі відсутні (а.с. 121).
Проект відведення був виготовлений ТОВ "Фірма "Земля-Майно" та рішенням № 237-2812 від 31.03.2005 року Київської міської ради, спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_3 у приватну власність (а.с. 163 т. 1).
Відмовляючи позивачу в задоволені позову, суд підставно виходив з того, що його вимоги не грунтуються на законі.
Такий висновок відповідає матеріалам справи.
Представник позивача не оспорює, що спірна земельна ділянка не надавалася будь-коли позивачу в користування. Він мав на меті отримати її у власність під садівництво і огородництво.
Судом встановлено, що з відповідей на заяви ОСОБА_2 вбачається, що останній в своїх заявах щодо надання земельної ділянки у власність не зазначав для якої мети він просить надати йому у власність земельну ділянку.
В суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що у позивача немає доказів того, що він звертався з такою заявою до передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3, оскільки він не думав, що йому це буде потрібно колись доводити.
Право на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель позивач використав.
Земельна ділянка по АДРЕСА_2 передана йому у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у лютому 1998 року, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю за № 75-2-01380.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у сфері земельних відносин на її території належить передання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
З висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського природного середовища від 11 жовтня 2004 року № 19-9324, Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) від 03 вересня 2004 року № 071/-4-419/2840 вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року № 370/1804 за функціональним призначенням належить до території малоповерхової садибної забудови і розташована на вільній від забудови території (а.с. 110 т.1).
Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 05 березня 1992 року № 35 «Про збереження малоповерхової садибної забудови в м. Києві та вдосконалення порядку використання її території вирішено припинити практику надання земель міста, придатних для житлового будівництва під садівництво (а.с. 75-76 т.2).
Свідок ОСОБА_7 - головний землевпорядник Святошинського району міста Києва пояснив, що під садівництво в місті Києві надаються лише земельні ділянки тим особам, які були надані їм в користування та перевищують норму безоплатної’ приватизації земельної ділянки, наданої під забудову.
Не є підставою для скасування даного рішення суду доводи позивача, що його заяви щодо передачі у приватну власність земельної ділянки довгий час не розглядалися, оскільки дане питання вже було предметом судового розгляду в 2006 році та за цими вимогами ухвалено судове рішення.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 не була вилучена у попереднього власника. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт надання земельної ділянки в користування іншій особі. До того ж, позов про захист порушеного права мав би бути заявлений в такому випадку особою, права якої порушені. Позивач не є такою особою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам і підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.