Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2914

 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко Н.В..

Категорія -47

 Доповідач: Кіктенко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого - Бараннік О.П.. суддів - Кіктенко Л.М. , Григорченко Е.І.. при секретарі - Лещинській О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста ОСОБА_2 від 25 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 17 березня 2000 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від якого мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Шлюбні відносини припинили з жовтня 2006 року у зв*язку з тим, що між ними часто виникали сварки, втратили один до одного почуття кохання та поваги.

Рішенням Жовтневого районного суду міста ОСОБА_2 від 25 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, шлюб, зареєстрований 17 березня 2000 року відділенням РАГС виконкому Жовтневої районної ради ОСОБА_2, під актовим записом № 138 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які мають неповнолітніх дітей, розірвано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з*ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Частиною 2 ст. 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається із позовної заяви позивача ( а.с. 2-3 ), він вказував, що з відповідачкою склалися неприязні відношення на підставі протилежних поглядів на життя, сім*ю та сімейні відносини, в зв*язку з чим, між ними часто виникали сварки, втратили один до одного почуття кохання та поваги.

Виходячи із меж позову, у сторін відсутні серйозні причини, які давали б підстави вважати, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що шлюбні відносини між сторонами припинено у жовтні 2006 року, але в судових засіданнях відповідачка наполягала на тому, що фактично разом з позивачем вони не проживали з жовтня 2007 року і шлюб не розпався ( а.с. 32, ), вважала за можливе збереження сім*ї (а.с. 32 зворот), ( а.с. 68)В судовому засіданні 8 липня 2008 року ( а.с. 39) ОСОБА_3 підтвердив, що сумісне проживання з відповідачкою припинили з травня 2007 року. В судовому засіданні 25 березня 2009 року свідок ОСОБА_6 пояснила, що сторони сумісно не проживають з жовтня 2007 року(а.с. 67 зворот - 68 ).Тому колегія суддів вважає, що позивач сумісно не проживає з відповідачкою з жовтня 2007 року. В суді апеляційної інстанції відповідачка підтвердила, що на протязі 2006 року та до жовтня 2007 року постійно примирялись з позивачем. Також, як на доказ сумісного не проживання сторін з жовтня 2006 року, суд посилався на акт КЖЕП -№ 8( а.с. 66 ), але достовірність даного акту суд належним чином не перевірив та не допитав в судовому засіданні осіб, які його підписали.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що іншої сім*ї не має, позивач також пояснив, що фактично не має іншої сім*ї.

Відповідно до вимог п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя « проголошена Конституцією України охорона сім*ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з*ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Враховуючи інтереси двох неповнолітніх дітей, які бажають проживати з батьком та матір*ю, їх стан здоров*я (а.с. 36-37, 42-44) та інтереси сім*ї, колегія суддів вважає за можливе зберегти шлюб сторін і це не суперечить їх інтересам та інтересам неповнолітніх дітей з урахуванням конкретних обставин справи, а тимчасовий розлад в сім*ї носить формальний характер..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на це належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про неможливість збереження сім*ї сторін.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.., ст.. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..

Рішення Жовтневого районного суду міста ОСОБА_2 від 25 березня 2009 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.