Справа № 22ц-21256/2009
Головуючий в першій інстанції - Міхеєва В.Ю.
Категорія № 26 (1)
Доповідач - Барильська А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого: судді Барильської А.П., Суддів: Карнаух В.В., Савіної Г. О. при секретарі: Узлової Н.П.
за участю: позивача - ОСОБА_2, представника позивача -ОСОБА_3, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Онищенко Євгенії Василівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, треті особи: державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова», відкрите акціонерне товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнив його представник та просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Фонд) на користь позивача заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 23.11.2004 року по 22.11.2007 року в розмірі 4262, 78 грн. та щомісячно виплачувати 1327, 22 грн., починаючи з 23.11.2007 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог з наступних підстав. Суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку про правильне застосування ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів фактичного підвищення заробітної плати на підприємстві 1, 25 з 01.01.1996 року, 1, 15 з 01.01.1999 року, 1, 1 з 01.01.2000 року та 1, 193 з 01.05.2000 року, оскільки порядок перерахунку, визначений Галузевими угодами, погіршував становище потерпілих; суд помилково застосував Галузеву угоду між Міністерством промполітики, ЦК профспілок та добровільними об’єднаннями на 1996 - 2000 роки та не застосував п.28 Правил відшкодування шкоди. Суд також дійшов помилкового висновку про правильне застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів ДП «РУ ім.. Кірова» в оспорюваний період.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював підземним прохідником 5 розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» та підземним прохідником шостого розряду на шахті № 1 «Імені Артема» РУ ім. Кірова в шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 20.06.1995 року позивачу вперше встановлено 35 % втрати професійної працездатності, ступінь вини: ВО «Кривбасруда» - 5%, ДП РУ ім. Кірова -95%.
Висновком МСЕК від 27.06.1996 року ОСОБА_2 встановлено 40 % втрати професійної працездатності, в тому числі, 5 % вперше по профзахворюванню - кохлеарний неврит ( частка вини ВО «Кривбасруда» - 5%, ДП РУ ім. Кірова -95 %) і 35 % - повторно по вібраційній хворобі ( частка вини ВО «Кривбасруда» - 5%, ДП РУ ім. Кірова -95 %).
Рішенням МСЕК від 12.10.1998 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності, у тому числі: 5% вперше за ТНТ катаракти ( частка вини ДП РУ ім. Кірова 100%) і 40% повторно ( частка вини ВО «Кривбасруда» - 5%, ДП РУ ім. Кірова - 95%) з 12.10.1998 року.
Спір виник з приводу неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди ВАТ «КЗРК» з 01.01.1996 року, та ДП РУ ім.. Кірова з 01.01.1998 року, що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємствами та страхових сум, які виплачує відділення Фонду з 01.04.2001р.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та обгрунтовано виходив з відсутності підстав для задоволення позову у зв’язку з правильним застосуванням ДП РУ ім. Кірова та ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів реального росту зарплати при здійсненні перерахунку щомісячних страхових платежів та правильного визначення страхового відшкодування в розмірі 412, 65 грн. на день передачі особової справи до Фонду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону праці», пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року (надалі - Правил) зі змінами та доповненнями, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров’я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності та інших виплат.
Відповідно до п. 28 Правил в редакції від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім’ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, заробітної плати відповідно до колективного договору.
При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
Так, з 01.01.1998 року на РУ ім.. Кірова тарифні ставки та посадові оклади згідно спільної постанови дирекції та профкому ДП РУ ім. Кірова № 1615 від 30.12.1997 року були збільшені на коефіцієнт 1, 97. В той час, як реальне підвищення заробітної плати відбулося на коефіцієнт 1.178, який і був застосований підприємством до сум відшкодування шкоди з 01.01.1998 року, відповідно до спільної постанови дирекції та профкому № 22\321 від 27.03.2001 року.
ВАТ «КЗРК» в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначив розмір коефіцієнтів зростання тарифних ставок і посадових окладів.
Так, згідно з Постановою адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» № 1\6 від 26.01.1996 року, на підприємстві тарифні ставки збільшені у 2, 5 рази, а фактичний ріст заробітної плати складає 1, 25 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати.
З 01.06.1997 року відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 21.05.1997 року № 3\91\06, тарифні ставки збільшені на коефіцієнт 1, 25 без збільшення фонду оплати праці та середньої заробітної плати.
З 01.01.1998 року відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 25.12.1997 року № 6\195 «Про перегляд структури заробітної плати», тарифні ставки збільшені в 1, 3 рази без фактичного росту заробітної плати.
З 01, 07.1999 року, 01.01.2000 року та з 01.05.2000 року підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди відповідачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, відповідно на 1, 15; 1, 1; 1, 193, що не суперечить закону, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на такі коефіцієнти.
У зв’язку з чим, на думку колегії суддів, підстави для перерахунку відшкодування шкоди відсутні.
За оспорюваний період з 01.01.1996р. по 01.04.2001р. підприємства перерахували суми відшкодування шкоди позивачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, що не суперечать закону, оскільки заробітна плата на ВАТ «КЗРК» та ДП РУ ім. Кірова, у тому числі за професією позивача збільшилася саме на них.
Відділенням Фонду проводилися перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 14.03.2002 року ( коефіцієнт 1, 193), від 04.03.2003 року (коефіцієнт 1, 182), від 24.02.2004 року (коефіцієнт 1, 152), від 25.02.2005 року ( коефіцієнт 1, 238), від 06.03.2006 року (коефіцієнт 1, 203) та на коефіцієнт 1, 183 з 01.03.2007 року. Проведений Фондом перерахунок належних позивачу страхових виплат грунтується на законі.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ним не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, що протирічить положенню ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність застосування ДП РУ ім. Кірова та ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів реального росту заробітної плати при перерахунку робітникам сум втраченого заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я, починаючи відповідно з 01.01.1998 року РУ ім. Кірова та з 01.01.1996 року ВАТ «КЗРК» до передачі особової справи до Фонду, який продовжив виплату страхових сум на користь ОСОБА_2, виходячи із визначеного підприємством щомісячного відшкодування в розмірі 412, 65 грн., перераховуючи щомісячно протягом 2002-2008 років суму страхових виплат на відповідні коефіцієнти зростання середньомісячної зарплати в галузях національної економіки, та вважає, що підстав для перерахунку страхових виплат, стягнення заборгованості та компенсації за несвоєчасно виплачені суми відшкодування шкоди немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню без змін, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.