Справа № 22- 7558/ 2009р
Головуючий у l-йінстанції: Саченко О.О.
Доповідач: Кравець В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Мараєвої Н.Є., Українець Л.Д. При секретарі - Козачук О. М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Компанії «АстраЗенека ЮК Лімітед» в Україні, третя особа ОСОБА_3 про визнання наявності трудових відносин, визнання незаконної відмови у прийнятті на роботу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Компанії «АстраЗенека ЮК Лімітед» про визнання наявності трудових відносин, визнання незаконної відмови у прийнятті на роботу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 03.04.2008 року підписала пропозицію про трудоустрій в Компанії відповідача в особі Представництва «Астра Зенека ЮК Лімітед» в Україні, в результаті чого між сторонами виникли права та обов»язки з угоди про виконання робіт від 03.04.2008 року, яку було укладено строком до 03.06.2008 року. Відповідно до цієї угоди відповідач доручав позивачу виконувати роботу ( надавати послуги), а відповідач зобов»язалась надавати послуги та виконувати завдання від фахівця з логістики.
Крім того, після закінчення строку дії зазначеної угоди, 01.06.2008 року сторони підписали угоду про виконання робіт ( надання послуг) № 5-06-2008 аналогічного змісту, строком дії до 31.07.2008 року. На підтвердження надання послуг сторони щомісячно складали акти та відповідач здійснював оплату послуг позивачу. Після закінчення строку дії угоди про надання послуг, відповідач безпідставно відмовився прийняти позивача на її основне місце роботи в Представництво «Астра Зенека ЮК Лімітед» в Україні. Зазначила, що вважає зазначені угоди трудовими договорами, а тому відмова в продовженні з нею трудових відносин є неправомірною, та зумовлена тим, що в цей час вона була вагітною.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2009 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що угоди, укладені з відповідачем носять ознаки трудового договору а не є цивільно-правовими угодами, крім того, суд не надав належної оцінки доводам та поясненням позивача, в результаті чого постановив рішення, яке не відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами носять виключно цивільно-правовий характер і регулюються саме нормами цивільного законодавства, а не трудового.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на законі. Судом встановлено, що 03 квітня 2008 року позивач підписала пропозицію про трудоустрій в Компанії «Астра Зенека ЮК Лімітед» в особі Представництва «Астра Зенека ЮК Лімітед» в Україні.
03 квітня 2008 року між сторонами було укладено угоду про виконання робіт (надання послуг) № 1-04-2008 від 03.04.2008 року строком до 03.06.2008 року, відповідно якої відповідач доручав позивачу виконувати роботу (надавати послуги), а остання зобов »язалась надавати ці послуги, а саме - виконувати робочі доручення Голови Представництва та виконувати завдання від фахівця з логістики. Між сторонами існувала домовленість про те, що надані послуги передаються на підставі акту виконаних робіт та на підставі цих актів ОСОБА_2 виплачується щомісячна винагорода.
Згідно акту № 1 від 30.04.2008 року позивачці було сплачено суму в розмірі - 2 272, 53 грн., згідно акту № 2 від 31.05.2008 року сплачено 2 033, 83 грн.
Крім того, 01.06.2008 року сторони підписали угоду аналогічного змісту про виконання робіт ( надання послуг) № 5-06-2008 строком дії до 31.07.2008 року, на підставі щомісячних актів виконаних робіт та згідно зазначеної угоди позивачу було сплачено 3 236, 03 грн. за актом № 1 від 30.06.2008 року, та за актом № 2 від 30.07.2008 року сплачено 3 143, 07 грн.
У зв»язку з закінченням строку надання послуг та підписанням сторонами актів про виконані роботи ( надані послуги) правовідносини між сторонами, визначені угодами від 03.04.2008 року та від 01.06.2008 року припинились.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що угоди, укладені між нею та позивачем від 03.04.2008 року та від 01.06.2008 року є трудовими договорами, тому вважає, що відмова в продовженні з нею трудових відносин є неправомірною.
Згідно ст.. 21 КЗпП України визначальним для трудового договору є те, що особа за угодою з роботодавцем зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов »язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно ст.. 115 КЗпП України особливістю трудового договору є те, що оплата за виконану роботу провадиться у формі заробітної плати, регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
ОСОБА_2 під час надання послуг не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, в угодах про надання послуг навіть не було визначено її робочий час (час приходу і уходу з роботи, час відпочинку), не було оговорено період відпусток та інших гарантій, передбачених трудовим законодавством для працівника.
Предметом трудового договору є процес праці (виконання роботи за певною спеціальністю, посадою, кваліфікацією). Однак фактично за Угодами ОСОБА_2 не було визначено посади, чи спеціальності. Навпаки, вона виконувала роботу на досягнення кінцевого результату, що засвідчувалось актами виконаних робіт.
Як вбачається зі змісту укладених угод про надання послуг, позивач виступала саме як виконавець в договірних відносинах, а не працівник за трудовим договором, оскільки не було визначено її робочій час, час приходу і уходу з роботи, час відпочинку, період відпусток та інших гарантій, що передбачені трудовим договором. На підставі актів виконаних робіт, ОСОБА_2 отримувала за надані послуги винагороду один раз на місяць, що не передбачено трудовим законодавством, оскільки предметом трудового договору є виконання роботи за певною спеціальністю, посадою, кваліфікацією, а не виконання роботи на досягнення кінцевого результату відповідно актіввиконаних робіт.
Правовідносини за угодами припинились у зв’язку з закінченням строку надання. послуг та підписанням сторонами Актів про виконані роботи.
При цьому позивачка в актах зазначила, що претензій до компанії не має. ОСОБА_2 пропозицій щодо продовження дії угоди або щодо укладання іншої угоди на новий термін не пред»являла.
Згідно ст. Л КЗпП України працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Як вбачається з довідки Представника «Астра Зенека КЖ Лімітед» в Україні № 030-09 від 12.02.2009 року, позивачка за надані послуги отримувала грошові кошти саме як оплату її послуг за цивільно-правовим договором, а не як заробітну плату за трудовою угодою, про що свідчать укладені між сторонами угоди, що містять всі ознаки договору про надання послу г.
Згідно ст..24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Компанія «АстраЗенека ЮК Лімітед» не видавало наказ про призначення ОСОБА_2 на певну посаду, в свою чергу ОСОБА_2 не подавала заяви про прийом на роботу, не подавала трудової книжки, диплому про освіту тощо. На неї не було заведено особової справи (картки працівника за формою С П-2, автобіографії тощо).
Оскільки не було видано наказ про прийом на роботу, не було укладено трудовий договір, то будь-які посилання позивача на встановлений для неї строк випробування є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про відмову в задоволенні позову відповідає вимогам закону, оскільки в судовому засіданні було доведено, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, які регулюються саме нормами цивільного законодавства, а не трудового.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, суд, дослідивши дійсні обставини спору, перевіривши доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволення позову.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.. ст.. 301, 305, 306, 311-313 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2009 року в справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі - касаційної скарги до цього суду.