Справа № 22ц-3556\2010 р.  

  Головуючий у 1-й інстанції: Деркач О.Г.  

Доповідач: Редька А.Г.  

      У Х В А Л А  

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И  

  16 серпня 2010 року           місто Чернігів  

  А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області  

у складі:  

головуючого – судді Бойко О.В.,  

суддів – Шевченка В.М., Редьки А.Г.,  

  при секретарі – Пільгуй Н.В.,  

  за участі: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Конащука П.П.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами ПАБ ”Райффайзен-банк-Аваль” та нотаріуса ОСОБА_3  на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ”Райффайзен-банк-Аваль”, нотаріуса ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,  

в с т а н о в и в:  

  Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2010 року задоволено заяву позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 1 березня 2010 року, реєстраційний номер 178, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріальним округом ОСОБА_3, за яким звернуто стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 102,1 кв м, що належить на праві власності ОСОБА_1, та яка на підставі договору іпотеки від 22 вересня 2006 року передана в іпотеку публічному акціонерному товариству ”Райффайзен Банк Аваль” у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 вересня 2006 року.  

Рішенням суду встановлено, що виконавчий напис на заставлене нерухоме майно вчинено ст.ст.42,88 Закону ”Про нотаріат” та Інструкції про вчинення нотаріальних дій оскільки у суді є спір щодо основного зобов'язання.  

  В апеляційній скарзі банк просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, оскільки відповідно до Закону ”Про іпотеку” та договору іпотеки від 22 травня 2006 року іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання  і оскільки позичальник ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за основним кредитним договором банк вправі звернути стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, що передбачено умовами кредитного та іпотечного договору.  

  В апеляційній скарзі нотаріус також просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, оскільки виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору іпотеки від 22 травня 2006 року.  

  Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги публічного акціонерного товариства ”Райффайзен-банк-Аваль”, нотаріуса ОСОБА_3 не можуть бути задоволені.  

  Відповідно до ст.88 Закону ”Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.  

    За матеріалами справи встановлено, що 22 вересня 2006 року було укладено кредитний договір № 014\1024\82\49404, за яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 81500 доларів США строком до 21 вересня 2016 року. У забезпечення зобов'язань позичальника 22 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким у заставу було передано квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 По справі також встановлено, що на час вчинення виконавчого напису 1 березня 2010 року у провадженні Новозаводського районного суду міста Чернігова перебувала справа за позовом банку до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і спір не був вирішений. Крім того на час вчинення виконавчого напису остаточно не був вирішений спір у суді за позовом позичальника ОСОБА_1 до банку ”Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсним цього ж кредитного договору.  

    За таких обставин у нотаріуса не було достатніх правових підстав для вчинення виконавчого напису оскільки на час його вчинення заборгованість за кредитним договором не була безспірною і суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, і обгрунтовано визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.  

    Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального закону і доводи апеляційних скарг нотаріуса і банку не дають підстав для його скасування або зміни.  

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

  у х в а л и в:  

  Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства ”Райффайзен-банк-Аваль” та нотаріуса ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2010 року залишити без змін.  

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.  

        Головуючий:             Судді: