Справа № 22- 6765 /2009 р.

 Головуючий у 1 інстанції - Лісовська О.В.

Доповідач - Мараєва Н.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справа х

Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Поливач Л.Д., Журавель В.І.

При секретарі - Мовчан О.І.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5.06.2009 р.

в справі за позовом ЗАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2,

ОСОБА_1, ТОВ «Продовольча корпорація «Альтаїр» Про стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2, ТОВ «Продовольча корпорація «Альтаїр» про припинення договорів поруки

заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.06.2009 р. задоволено позов ЗАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ «Продовольча корпорація «Альтаїр» про стягнення суми; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення відповідач просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову ЗАТ «Альфа-Банк» відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на його незаконність, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи рішення суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є поручителем про кредитним угодам, укладеним між позивачем та ТОВ «Продовольча корпорація «Альтаїр».

Згідно укладених договорів поруки № 472-П/07від 10.10.2007 p., № 553-П/07 від 11.10.2007 р. та № 664-П/07 від 10.12.2007 р. до відповідних кредитних угод № 81-О07 від 10.102007 p., № 389-МВ/07 від 11.10.2007 р. та 460-МВ/07 від 10.12.2007 р. поручитель відповідає перед банком за зобов»язаннями боржника на рівні з ним.

Договори поруки стосуються всіх отриманих позичальником коштів, оскільки, додаткові угоди були укладені в доповнення до основних договорів з метою отримання позичальником додаткових сум кредитних коштів, і є невід»ємною їх частиною.

Так, пункти «6» (або «7») додаткових угод містять посилання на те, що сторони керуються умовами основних договорів, крім умов, зазначених в п.п.1-5 цих додакових угод.

Крім того, як зазначено в договорах поруки, термін «основний договір» - це є відповідна кредитна угода, включаючи всі додаткові угоди до неї, що були укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені в майбутньому.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач поручився за виконання всіх зобов»язань боржника в т.ч. 1 за додатковими угодами.

Тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідальності ОСОБА_1 за зобов»язаннями боржника за додатковими угодами та припинення договорів поруки в зв»язку із змінами, внесеними додатковими угодами, - не заслуговують на увагу.

Суд також правильно дійшов висновку щодо стягнення суми заборгованості за зазначеними кредитними угодами з ОСОБА_1, оскільки договори поруки з другим поручителем - ОСОБА_2 було припинено 16.10.2008 p.; крім того, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність, а борг на час постановления рішення погашено не було, тому суд правильно вважав, що наявність судових рішень про стягнення боргу з боржника не є підставою для відмови в задоволенні позову до поручителя.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності по даній справі, то це питання було предметом розгляду Апеляційного суду м. Києва. Встановлено, що позов було подано за міцем проживання одного з відповідачів, що відповідає вимогам ч. 1 ст. ПЗ ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2008 р. ухвала суду 1-інстанції від 21.10.2008 р. про відкриття провадження в даній справі залишена без змін, а апеляційна скарга відхилена. Зазначені судові рішення набрали чинності.

Тому відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню знову при постановлены рішення в цій справі, і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення основного позову і відхилення зустрічного позову.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Суд повно з»ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5.06.2009 р. - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Верховного:Суду України протягом двох місяців.