Справа 22ц-21319\2009
Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н. М.
Категорія 26 (3)
Доповідач Савіна Г. О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Савіноі Т. О.
суддів: - Турік В. П., Карнаух В. В. при секретарі: - Узловій Н. П.
За участю представника відповідача - Чуплої Ірини Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди. Уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 121 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми на виробництві у зв’язку з чим висновком МСЕК від 16.03.2005 року йому було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та II групу інвалідності.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. та на користь держави - 1, 50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, так як рішення суду необгрунтоване, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної шкоди незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем по справі. Судом не враховано, що позивач не надав висновку МСЕК про заподіяння моральної шкоди, як не надав і доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди та саме у розмірі, який визначено у позові.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1974 року по 2005 рік працював помічником машиніста СБШ та бульдозеристом на Ново-Криворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг». 19 листопада 2004 року з ним, підчас виконання трудових обов’язків, стався нещасний випадок.
Згідно первинного огляду МСЕК від 16.03.2005 року йому було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та II групу інвалідності, переоглядом МСЕК від 29.03.2006 року йому було встановлено безстроково 25% втрати професійної працездатності, інвалідність не знята.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та частково задовольняючи позов, обгрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв’язку з тим, що ОСОБА_6 встановлено стійку втрату професійної працездатності з 16.03.2005 року, згідно ж ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп /2004 від 27.01.2004 також встановлено обов’язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва з втратою потерпілим професійної працездатності.
Згідно рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007, № 10 -рп/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Однак колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров’я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Суд при постановленні рішення не врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість тілесних ушкоджень, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 30000 грн. до 20 000 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 16.03.2005 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Щодо строку позовної давності, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди необхідно змінити та ухвалити в цій частині рішення в порядку ст. 309 ч. 1 п. 3 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2009 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6, зменшивши цей розмір з 30 000 грн. до 20000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.