УКРАЇНА

Справа № 22-8736/09 p.

 Головуючий в 1 інстанції - Васильєва Т.М.

Доповідач - Усик П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2009 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г. І.

суддів - Лесько A.M., Штелик С. П.

при секретарі - Грозовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за

апеляційними скаргами представника Акціонерної енергопостачальної компанії

«Київенерго» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського

районного суду м. Києва від 08 липня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2

Анатолійовича до «Житлотеплоенерго Київенерго», Акціонерної енергопостачальної

компанії «Київенерго», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1

Олександрівна про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час

вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У березні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що наказом «Житлотеплоенерго Київенерго» № 139-к від 16.03.2009 р. він звільнений з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Посилався на те, що його звільнення є незаконним, оскільки здійснено без попередньої згоди виборного профспілкового органу - виконавчого комітету Незалежної профспілки «Свобода» «Житлотеплоенерго Київенерго», та в період його тимчасової непрацездатності.

Просив поновити його на посаді майстра виробничої дільниці УКТМ-2 «Житлотеплоенерго Київенерго», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2009 р. по день поновлення на роботі та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2009 р. позов

задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді майстра виробничої дільниці 1 групи району експлуатації котелень № 2 управління котелень теплових мереж № 2 філіалу «Житлотеплоенерго Київенерго» з 16.03.2009 р.

Стягнуто з філіалу «Житлотеплоенерго Київенерго» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000, 00 грн.

Стягнуто з філіалу «Житлотеплоенерго Київенерго» на користь держави судовий збір у розмірі 59, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 252, 00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, у розмірі 1266, 85 грн.

В апеляційній скарзі представник АЕК «Київенерго» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що поза увагою суду залишився факт вчинення позивачем прогулу у зв’язку з незаконною видачею йому листка непрацездатності за період з 19.01.2009 р. по 16.02.2009 р., та що на час звільнення він перебував на робочому місці, про що свідчить запис в «Змінному журналі» про перевірку ним роботи котельної. Суд не перевірив доводи представника про те, що ОСОБА_2 до звільнення не перебував на лікарняному, а листок непрацездатності йому був виданий незаконно, до того ж позивач не надав оригіналу цього документу, а лише його копію.

Крім того на думку апелянта суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі як третьою особою Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також неправильно застосував приписи ст. 43 КЗпП України. Суд не прийняв до уваги твердження представника АЕК «Київенерго» про те, що ОСОБА_2 вийшов з членів профспілки «Житлотеплоенерго Київенерго», а про те, що він є головою виконавчого комітету Незалежної профспілки «Свобода» адміністрації було відомо лише зі слів позивача. В порушення ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» новостворена профспілка не надіслала письмового повідомлення роботодавцеві про її існування та легалізацію.

Крім того суд не застосував роз’яснення, викладене у п. 15*постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9, відповідно до якого у випадку звільнення працівника без звернення адміністрації до профспілкового органу, членом якого є працівник, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу на звільнення працівника, і після її одержання або відмови, розглядає спір по суті.

Також на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_1, в якій вона ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що вона не була належно повідомлена про залучення її до участі у справі як третьої особи, та про дату проведення судових засідань. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі представника АЕК «Київенерго».

В судовому засіданні представники АЕК «Київенерго», ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 просили апеляційні скарги задовольнити з наведених у них підстав.

ОСОБА_2 та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом В.о. директора «Житлотеплоенерго АЕК Київенерго» № 139-к від 16.03.2009 р. невихід на роботу ОСОБА_2, майстра виробничої дільниці 1 групи району експлуатації котелень 32 управління котелень, теплових мереж № 2 у період з 19.01.2009 р. по 16.02.2009 р. визнано прогулом без поважних причин та звільнено його за п.4 ст. 40 КЗпП України, з виплатою йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 16 календарних днів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем були грубо порушено вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України" щодо недопущення звільнення працівника в період його непрацездатності та ст. 43 цього Кодексу відповідно до якої розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Такі висновки суду грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Посилання представників відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги їх доводи про те, що до ознайомлення з наказом про звільнення, яке відбулось після 15.00 год. 16.03.2009 p., ОСОБА_2 перебував на роботі, що підтверджується його записом в «Змінному журналі» про перевірку ним роботи котельної, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Позивач не заперечував, що він зранку був на роботі і здійснив запис в змінному журналі про перевірку роботи котельні. Оскільки він себе погано почував то звернувся в поліклініку, а в подальшому був викликаний з дому у відділ кадрів, де його повідомили про звільнення з роботи.

Як убачається з листка непрацездатності та дослідженої в суді апеляційної інстанції медичної картки хворого, ОСОБА_2 з 16.03.2009 р. по 30.03. 2009 р. перебував на амбулаторному лікуванні з приводу загального захворювання. При огляді лікарем 16.03.2009 р. у нього була температура 39, 7°.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було допущено порушено вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача про поновлення на роботі.

Не заслуговують на увагу і твердження представників відповідача та третіх осіб, а також ОСОБА_1 про те, що судом неправильно застосовано приписи ст. 43 КЗпП України, та не прийнято до уваги посилання представника АЕК «Київенерго» про те, що ОСОБА_2 вийшов з членів профспілкової організації Житлотеплоенерго АЕК Київенерго», а про те, що він є головою виконавчого комітету Незалежної профспілки «Свобода» адміністрації не було відомо.

Останні доводи представників відповідача та третіх осіб спростовується наданим суду листом директора Житлотеплоенерго АЕК Київенерго» ОСОБА_3 який він адресував ОСОБА_2, як голові виконавчого комітету цієї профспілкової організації від 27.01.2009 p., тобто за два місяці до його звільнення.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Незалежна професійна спілка «Свобода» АК «Київенерго» зареєстрована 18.12.2008 р. Згідно довідки голови виконавчого комітету цієї профспілки, ОСОБА_2 є першим заступником голови виконавчого комітету профспілки та головою НПС «Свобода» філіалу Житлотеплоенерго АЕК Київенерго».

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у т.ч. структурних підрозділів), його керівників, крім додержання загального порядку допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Зазначені вимоги закону відповідачем АЕК «Київенерго» не було дотримано.

Оскільки суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем і вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, зупинення провадження у справі до отримання відповіді на запит суду до профспілкового органу членом якої є ОСОБА_2, та вищестоящого профспілкового органу цієї профспілки щодо надання згоди на звільнення позивача, було б недоцільним.

Не є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції і доводи третьої особи ОСОБА_4 про те, що вона не була належно повідомлена про розгляд справи, оскільки ОСОБА_1 є начальником відділу кадрів Житлотеплоенерго АЕК Київенерго» і рішенням суду не вирішені питання про її права та обов’язки.

Відповідно до ч.2. ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В суді апеляційної представники відповідача та третьої особи не надали доказів, які не були враховані судом першої інстанції, чи які б спростовували законність і обгрунтованість його висновків.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг представника АЕК «Київенерго» та третьої особи ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги представника Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.