Справа № 22ц-6137/2009р.

 Головуючий в 1 інстанції Шевцова ТВ.

Категорія 53

 Доповідач Ремез В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Можелянської З.М. Суддів - Прозорової М. Л., Ремеза В. А. при секретарі - Керімовій Л.К. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2009р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Квартал" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Квартал" про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні, посилаючись на те, що з 07.02.2008р. по 03.10.2008р. він працював в товаристві на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання, і був звільнений наказом № 29-к від 03.10.2008р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, однак в день звільнення з відповідач не провів з ним повний розрахунок, не виплативши заробітну плату за вересень та жовтень 2008р. та компенсацію за невикористану відпустку та не видав трудову книжку, а тому уточнивши свої вимоги в ході розгляду справи /а. с. З З/, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.10.2008р. по 16.10.2008р. в сумі 390грн.04коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 3000грн.

Рішенням суду стягнуто з ТОВ "Квартал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 250грн.74коп. та судові витрати по справі, а в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду необгрунтоване, і судом при розгляді справи порушені норми матеріального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині вимог скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07.02.2008р. по 03.10.2008р. працював на ТОВ "Квартал" на посаді електромонтера і згідно наказу № 29-к від 03.10.2008р. позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України з 03.10.2008р.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що підприємство повернуло позивачу трудову книжку та здійснило повний розрахунок з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України, у зв’язку з чим позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку за 16 днів, та заробітну плату за жовтень 2008р. - 16.10.2008р., таким чином час затримки повного розрахунку склав 9 робочих днів, а тому встановивши вказані обставини, суд з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України правильно прийшов до висновку про стягнення на користь позивача за час затримки розрахунку суми в розмірі 250грн.74коп., і колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду є законним та обгрунтованим.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність та необгрунтованість рішення суду в частині стягнення коштів за час затримки розрахунку безпідставні, оскільки вирішуючи питання про стягнення коштів за час затримки розрахунку суд розрахував суму коштів за період затримки розрахунку за період з 04.10.2008р. по 16.10.2008р. в сумі 250грн.74коп., за 9 робочих днів, що відповідає вимогам Постанови KM України № 100 від 08.02.1995р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Що ж стосується рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог про стягнення на його користь моральної шкоди, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог,

оскільки несвоєчасна видача позивачу трудової книжки та несвоєчасний розрахунок з ним свідчить про порушення законних прав ОСОБА_1, які призвели до моральних страждань позивача, у зв’язку з чим він був змушений застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню на користь позивача на підставі ст. 237-1 КЗпП України, а тому враховуючи конкретні обставини справи, час на який була затримка повного розрахунку з позивачем, характеру і ступеня моральних страждань позивача, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ТОВ "Квартал" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70грн., тим самим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, відмовивши в іншій частині вимог.

Оскільки судом при розгляді справи не були враховані зазначені обставини справи, та норми права, якими вони регулюються, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до ТОВ ""Квартал" підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ТОВ "Квартал" на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 70грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2009р. в частині відмови ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до ТОВ "Квартал" про стягнення моральної шкоди скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70грн., відмовивши ОСОБА_1 в іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.