Справа № 22ц - 6021/09

Головуючий у їй інстанції - Чорнобук B.I.

Категорія – 27

 Доповідач - Кочкова Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Костюченко Н.Є.

суддів - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

при секретарі - Лещинській О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року задоволена заява ЗАТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 69510, 36 доларів СІЛА. А саме, накладений арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 39800; на рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1, 39800; на грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року та постановления ухвали про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернувся суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 73018, 66 доларів СІЛА, та із заявою про забезпечення позову, у якій посилається на те, що в разі неприйняття заходів забезпечення позову може бути неможливо виконати рішення суду, оскільки перебування майна у боржників дає їм можливість передати його іншим особам або змінити його місцезнаходження.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року позовні вимоги забезпечені шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 69510, 36 доларів США, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 39800; на рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1, 39800; на грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, а згідно із п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У заяві про забезпечення позову (ч.2 ст. 151 ЦПК України) повинно бути зазначено причини, у зв’язку із якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвала судді від 26 травня 2009 року про забезпечення позову постановлена на підставі заяви позивача, яка не відповідає вказаним вимогам, оскільки в ній не вказано на докази, які підтверджують належність майна, на яке накладено арешт - відповідачу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду 1 інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин ухвалу судді від 26 травня 2009 року слід скасувати, і повернути матеріали до того ж суду для повторного вирішення клопотання про забезпечення позову.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2009 року - скасувати, матеріали повернути до того ж суду для повторного вирішення клопотання про забезпечення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.