Справа № 22ц - 6289/09

 Головуючий в 1 інстанції - Варенко О.П.

Категорія -45

 Доповідач - КочковаН.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костюченко Н.Є.

суддів - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

при секретарі - Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Амур-нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2009 року позовні вимоги прокурора задоволені частково: ОСОБА_1 3обов’язана повернути Дніпропетровській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0450га, розташовану у АДРЕСА_1; привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан та знести огорожу на самовільно зайнятій земельній ділянці. У задоволенні позовних вимог у частині заборони користуватись самовільно зайнятою земельною ділянкою - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 3а адресою: АДРЕСА_1 використовується земельна ділянка загальною площею 0, 2232 га, яка з усіх боків огороджена. При цьому частина земельної ділянки - площею 0, 1299 га отримана відповідачем для розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого підсобного господарства - у власність на підставі державного акту на землю № 005492 від 16 грудня 1997 року. Земельна ділянка площею 0, 0483 га отримана відповідачем у власність на підставі державного акту на землю № 005786 від 16 грудня 1997 року для ведення особистого підсобного господарства. А земельна ділянка площею 0, 0450 га використовується відповідачем без рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, чи відповідного правочину, та без правовстановлюючих документів. Вказані обставини встановлені перевіркою додержання вимог земельного законодавства, проведеною фахівцями управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області ЗО липня 2008 року (а.с. 5-14). Постановою про накладення адміністративного стягнення від 14 серпня 2008 року № 119 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки) - штраф у сумі 170гр. (а.с. 8), який вона сплатила.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності або право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації - забороняється.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 березня 1973 року на підставі рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих № 186 від 7 лютого 1973 року був здійснений відвід на місцевості земельної ділянки площею 600 кв. м. Волошка Раїсі Полікарпівні за адресою: вул. Гуртова, 36-Б (а.с. 40). Інших документів про первісний відвід земельної ділянки відповідачка суду не надала, хоча на теперішній час у її фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 2232 кв. м. Оскільки частиною земельної ділянки (площею 0, 0450 га) відповідачка користується без належних правових підстав, суд прийшов до правильного висновку про необхідність повернення вказаної земельної ділянки Дніпропетровській міській раді.

Доводи апеляційної скарги про те, що син відповідачки ОСОБА_3 звернувся із заявою до Дніпропетровського міського голови про виділ вказаної земельної ділянки йому - не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення спору.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів № 386/6 від 22 липня 1994 року про додаткове відведення земельної ділянки по вул. Гуртовій. 58 площею 0, 04 га у постійне користування, а 255 кв. м. у тимчасове користування - то вказане рішення суду 1 інстанції не надавалось, тому суд і не міг взяти його до уваги. Крім того, розмір отриманої відповідачкою у власність земельної ділянки за двома держаними актами на землю від 16 грудня 1997 року перевищує розмір земельних ділянок, виділених ОСОБА_1 3а рішеннями виконкомів від 7 лютого 1973 року та від 22 липня 1994 року. Крім того, у пункті 2 рішення виконкому № 386/6 від 22 липня 1994 року вказано, що земельна ділянка площею 255 кв. м., яка передана у тимчасове користування, підлягає поверненню за першою вимогою.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із приватизацією земельної ділянки, геодезичною зйомкою та схематичним планом і не являються підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки суд, відповідно до ст. 10, 11 ЦПК України розглянув справу в рамках заявлених позовних вимог і на підставі наданих відповідачкою заперечень.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з’ясовані права та обов’язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Амур-нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.