Справа № 22а – 2937

 Головуючий у 1 інстанції Лаптев М. В.

категорія 51

Доповідач Постолова В. Г.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ЮвченкоЛ.П. Суддів Постолової В. Г., Азевича В.Б. при секретарі Приходько В.А. за участю представника ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства « Донецька залізниця» на рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про видачу дублікату трудової книжки та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача. Вказувала, що працювала на Слов*янській дистанції громадських споруджень та станції Слов*янськ, підпорядкованій Донецької залізничної дороги з 16 серпня 1994 року по 15 вересня 2005 року і була звільнена за власним бажанням. 19 січня 2005 року наказом начальника станції Слов*янськ вона була звільнена з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що у трудову книжку їй був внесений відповідний запис за № 12, а Слов*янським центром зайнятості було зроблено запис за № 13. В подальшому рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 5 серпня 2005 року вона була поновлена на роботі, наказ про її звільнення було скасовано. 15 вересня 2005 року позивачка звільнилася за власним бажанням, про що в трудовій книжці було зроблено запис за № 18. На її проханні видати дублікат трудової книжки з зазначенням усієї її трудової діяльності на Державному підприємстві Донецька залізнична дорога та без відомостей щодо незаконного наказу про звільнення відповідач їй відмовив, а видана 26 жовтня 2005 року нова трудова книжка була заповнена в порушення п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємстві. В подальшому тільки 30 липня 2008 року їй було видано дублікат трудової книжки, але знову таки з невірними відомостями її роботи на станції Слов*янськ. Неправильно внесені записи в її трудову книжку під № 15, 16, 17, 18, 19, 20 та відмова в видачі дублікату трудової книжки спричинило їй моральні страждання, підірвало авторитет, ділову репутацію, зробило неможливим її працевлаштування, внаслідок чого були порушені її життєві зв*язки які вимагали від неї додаткових зусиль. Просила зобов*язати відповідача видати їй дублікат трудової книжки з внесенням записів про її роботу на всіх підприємствах Донецької залізничної дороги, без внесення запису про її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а також неправильних записів № 15, 16, 17, 19, 20. та на відшкодування моральної шкоди стягнути 5000 грн.

Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Зобов*язано Державне підприємство « Донецька залізниця» надати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки, в яку внести запис про її роботу у всіх підприємствах Донецької залізничної дороги, які маються у трудовій книжці серії НОМЕР_1 без внесення записів під № 12 про її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а також неправильних записів № 15, 16, 17, 19, 20. Стягнуто з Державного підприємства « Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500 грн, витрати, пов*язані з розглядом справи в сумі 9 грн 50 коп.

В апеляційній скарзі Державне підприємство « Донецька залізниця» просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема те, що судом не було прийнято до уваги, що відповідачем був вже виданий дублікат трудової книжки за № 351118, крім того позивачкою не були надані докази щодо спричинення моральної шкоди та суд посилався на п. п.2.8, 2.9 інструкції які до даних правовідносин не застосовуються.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачка працювала у підпорядкуванні Донецької залізничної дороги підприємствах у Слов*янській дистанції громадських споруджень на станції Слов*янськ з 16 серпня 1994 року по 15 вересня 2005 року і була звільнена за власним бажанням. 19 січня 2005 року наказом начальника станції Слов*янськ вона була звільнена з роботи за п. 3 ст. 40 КЗПП України, про що у трудову книжку їй був внесений відповідний запис за № 12, а Слов*янським центром зайнятості було зроблено запис за № 13. В подальшому рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 5 серпня 2005 року позивачка була поновлена на роботі, а наказ про її звільнення було скасовано. 15 вересня 2005 року позивачка звільнилася за власним бажанням, про що в трудовій книжці було зроблено запис за № 18. Задовольняючи позовні вимоги позивачки щодо зобов*язання відповідача видати їй дублікат трудової книжки без внесення запису про її звільнення а також неправильних записів № 15, 16, 17, 19, 20, суд виходив з відмови відповідача в добровільному порядку видати позивачці дублікат трудової книжки. Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходив з наявності вини яка була завдана позивачці неправомірними діями відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 48 КЗпП України до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі організації.

Відповідно до п. п. 2.10, 5.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58 при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається « Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Дублікат трудової книжки або вкладиш заповнюються за загальними правилами. Урозділі « Відомості про роботу» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу замісцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Встановлено, що позивачка працювала у підпорядкуванні Донецької залізничної дороги на підприємствах у Слов*янській дистанції громадських споруджень та станції Слов*янськ з 16 серпня 1994 року по 15 вересня 2005 року.

19 січня 2005 року наказом начальника станції Слов*янськ вона була звільнена з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що у трудову книжку їй був внесений відповідний запис за № 12, а в подальшому рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 5 серпня 2005 року позивачка була поновлена на роботі. Наказ про її звільнення було скасовано.

Встановлено, що неодноразові прохання позивачки про видачу їй дублікату трудової книжки без внесення запису про її звільнення та з внесенням записів про її роботу на всіх підприємствах Донецької залізничної дороги не були виконані відповідачем.

Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов*язання відповідача видати позивачці дублікат трудової книжки з внесенням всіх записів про її роботу на підприємствах Донецької залізничної дороги, крім записів про її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України та неправильних записів під № 15, 16, 17, 19, 20 суд повно, всебічно і об*єктивно перевірив доводи сторін, надані докази, правильно встановив обставини по справі та дійшов правильного та обгрунтованого висновку про їх задоволення.

Доводи скарги про те, що відповідачем вже було видано дублікат трудової книжки № 351118 апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки записи № 1, 3, 6, у вказаному дублікаті трудової книжки не містять даних про накази. А помилкове посилання суду на п 2, 8 та 2, 9 інструкції в той час як вони є п. 2.9 та 2.10 не впливає на правові висновки суду.

Разом з цим, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 500 грн, суд виходив з наявності вини яка була завдана позивачці неправомірними діями відповідача, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.. 1167 ЦК України.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд не прийняв до уваги, що ст.. 1167 ЦК України не передбачає відшкодування моральної шкоди завданої неправильним веденням трудової книжки та невидачею дублікату трудової книжки, а передбачає інші підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зазначені у цій статті Кодексу.

За таких обставин, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимогч. 1 п.4 ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Із позовної заяви вбачається, що позивачкою були заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.. 237-1 КЗпП України.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.

Встановлено, що порушення відповідачем законних прав позивачки щодо правильного ведення її трудової книжки та неотримання нею дублікату трудової книжки спричинило їй моральну шкоду.

Відповідно до роз*яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров*я потерпілого, характер і тривалість страждань, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки апеляційний суд враховує конкретні обставини справи та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок порушення її законних прав і вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та стягнути на користь позивачки з відповідача на відшкодування моральної шкоди 100 грн.

Відповідно до вимог ч. 1, 3, 5 ст. 88 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 8 грн 50 коп та стягнути на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн 50 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства « Донецька залізниця» задовольнити частково.

Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2009 року в частині стягнення моральної шкоди та витрат пов*язаних з розглядом справи скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства « Донецька залізниця» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства « Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100 грн.

Стягнути з Державного підприємства « Донецька залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 8 грн 50 коп та на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7грн 50 коп.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.