Справа №6180 Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Сліщенко Ю.Г.

Доповідач Лук'янова С.В._________

УХВАЛА Іменем України

18 липня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.М.

при секретарі Панаріній О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 28 квітня 2006 року і ухвали цього ж суду від 17 і 28 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови виконкому Петровської районної ради міста Донецька Корєшкової Людмили Олексіївни, виконкому Петровської районної у місті Донецьку ради, комунального підприємства „ЖЕК №1 Петровського району міста Донецька" про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судці апеляційного суду, пояснення позивачки і її представника, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення Петровського районного суду міста Донецька від 28 квітня 2006 року і ухвал цього ж суду від 17 і 28 квітня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про направлення справи на новий розгляд через неправильне застосування судом норм матеріального права і процесуального права (а.с. 134-143).

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка і її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги; представники відповідачів не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 28 квітня 2006 року відмовлено у задоволенні вказаного позову. Цим рішенням встановлено, що правовідносини, на які посилається позивачка, а саме: зняття з квартирного обліку, звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Петровського УЖКГ, звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкому Петровської районної ради міста Донецька за сумісництвом, виникли у 1992 році. При звільненні з вказаних посад норми трудового законодавства порушені не були, оскільки з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 УЖКГ позивачка звільнена за власним бажанням згідно її заяві і у вказаний нею строк; при цьому, згоди посадових осіб організації, що стоїть вище, законодавство не передбачало. Звільнення позивачки з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, яку вона займала за сумісництвом, не передбачає узгодження такого звільнення з депутатами районної ради. Не були порушені норми законодавства і при виключенні позивачки зі списку квартирного обліку за місцем роботи у зв'язку зі звільненням позивачки з роботи. Позивачка не надала доказів у підтвердження того, що під час її роботиІНФОРМАЦІЯ_1 УЖКГ по відношенню до неї з боку керівництва допускалися порушення трудового законодавства. Позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається. Позивачка не оскаржувала накази про її звільнення з вказаних посад. Крім того, посилання позивачки на ст..237-1 КЗпП України для стягнення суми у відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки ця норма права діє з січня 2000 року і тому не може застосовуватися до правовідносин, що виникли у 1992 році (а.с.125-126). Ухвалою цього ж суду від 17 квітня 2006 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про притягнення у якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і виклик до суду для особистих пояснень ОСОБА_4, оскільки вирішення позову позивачки про відшкодування моральної шкоди не може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб, а ОСОБА_4 приймає участь у справі через свого представника (а.с.103). Ухвалою цього ж суду від 28 квітня 2006 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про витребування документів, оскільки наданих матеріалів достатньо для вирішення спору по суті (а.с.116).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно вимогам ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позовна заява позивачки підтверджує, що позивачка всі порушення (як на її думку) відповідачами її прав пов'язує зі своїми трудовими правами під час роботи у 1992 році ІНФОРМАЦІЯ_1 в УЖКГ і за сумісництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 в Петровській районній раді міста Донецька (а.с.3-11).

Наказом начальника Петровського УЖКГ від 14 березня 1983 року НОМЕР_1 позивачка була прийнята на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.117). Спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету Петровського УЖКГ позивачка прийнята на квартирний облік (а.с.100) у відповідності до вимог ст..39 ЖК України. Згідно заяві позивачки від 11 серпня 1992 року (а.с.121) наказом від 1 вересня 1992 року НОМЕР_2 позивачка звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 УЖКГ за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.122). Після цього у відповідності до вимог п.З ч.2 ст.40 ЖК України позивачка знята з квартирного обліку (а.с.101). Розпорядженням голови Петровської районної ради народних депутатів від 11 травня 1992 року НОМЕР_4 (а.с.28) на підставі заяви позивачки від 8 травня 1992 року (а.с.27) позивачка була прийнята на роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи часІНФОРМАЦІЯ_1. Розпорядженням голови вказаної ради від 31 серпня 1992 року НОМЕР_3 позивачка звільнена з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з прийняттям постійного працівника (а.с.29).

Спричинення моральної шкоди внаслідок порушення відповідачами (на думку позивачки) законодавства позивачка пов"язує з порушенням її трудових і житлових прав. До теперішнього часу позивачка не оскаржила у судовому порядку ні одне із вказаних рішень про прийняття її на роботі, про її звільнення у 1992 році, про зняття з квартирного обліку; всі вказані рішення відповідачів не визнані у судовому порядку незаконними. Матеріали справи спростовують довід апеляційної скарги про порушення відповідачами права позивачки на інформацію.    Лише у березні 2006 року позивачка звернулася з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй виданням УЖКХ наказу НОМЕР_4 під час її роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3-6), але і цей наказ позивачка не оскаржувала у встановленому законом порядку і до теперішнього часу і цей наказ не визнано незаконним. Суд першої інстанції обґрунтовано ухвалами від 17 і 28 квітня 2006 року відмовив у задоволенні клопотань позивачки, оскільки позивачкою заявлено позов про відшкодування моральної шкоди, а не про оспорювання вказаних у клопотаннях документів.

Суд першої інстанції розглянув вказаний позов у його межах і законно і обґрунтовано постановив ухвали від 17 і 28 квітня 2006 року, а також ухвалив рішення від 28 квітня 2006 року. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2006 року і ухвали цього ж суду від 17 і 28 квітня 2006 року є законними і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І  п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК,України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 28 квітня 2006 року і ухвали цього ж суду від 17 і 28 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .