Справа №6238                                                            Головуючий у 1 інстанції ХаустоваТ.А.

Категорія  44                                                                Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА Іменем України

18 липня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М.

суддів Лук'янової С.В.,.Соломахи Л.І.                                                                               

при секретарі Панаріній О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України у місті Слов'янську Головного управління МНС України у Донецькій області, третя особа - Пенсійний відділ УМВС України у Донецькій області, про захист права на перерахунок розміру пенсії.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення позивача, представника відповідача і представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 травня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про задоволення його позову через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. На час звільнення (15 квітня 2000 року) він мав вислугу 20 років 5 місяців 4 дні. 11 листопада 1999 року його вислуга склала 20 років і з цього часу він мав право на отримання надбавки, яка йому не виплачувалася через відсутність коштів. Наказ про позбавлення його цієї надбавки не видавався. Тому суд прийшов до неправильного висновку про те, що „ця доплата не є обов'язковою виплатою і залежить від наявності коштів на виплату грошового забезпечення, а також встановлюється по кожній особі персонально; тобто така надбавка не може застосовуватися до всіх пенсіонерів". Норми права надають керівнику право лише визначити розмір надбавки (від 25% до 50%) і не передбачають право керівника не встановлювати таку надбавку. Необгрунтованим є висновок суду про те, що „його не залишали в інтересах справи і за його згодою на службі". Тому він вважає, що він мав право на надбавку, яка дає йому право на перерахунок пенсії з 1 січня 2005 року: його позбавили надбавки, остання йому не призначалася і не виплачувалася через відсутність фінансування (а.с.70).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач повністю підтримав доводи апеляційної скарги; представники відповідача і третьої особи не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 травня 2006 року відмовлено у задоволенні вказаного позову. Цим рішенням встановлено, що з 10 листопада 1980 року по 15 квітня 2000 року позивач проходив службу у Збройних Силах, в органах МВС і МНС України і був звільнений за ст..64-б (у зв'язку з хворобою) Положення про проходження служби рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. На день звільнення позивач мав вислугу 20 років 5 місяців 4 дні. 11 листопада 1999 року вислуга років позивача склала 20 років і у нього виникло право на пенсію за вислугою років. 10 грудня 1999 року позивачем подано рапорт про звільнення. В період з 18 жовтня 1999 року по день звільнення позивач фактично не працював, свої посадові обов'язки не виконував, а знаходився у відпустках і на лікарняному. Наказ про встановлення позивачу надбавки від суми припустимої пенсії не видавався відповідачем; вказана надбавка не була відображена у грошовому атестаті позивача. Враховуючи, що встановлена доплата має персональний характер, не може бути застосована до всіх пенсіонерів, питання про встановлення цієї доплати вирішується по кожній особі персонально, залежно від внеску працівника у загальні результати роботи, в межах асигнувань, які виділяються на утримання управління і встановлюється керівником ОВС, суд прийшов до висновку, що через наведене позивачу не була нарахована доплата. Законом не визначена безумовна обов'язковість проведення доплати; вказано, що доплата може бути проведена. Позивач не надав доказів того, що він набув право на подальше підвищення пенсії (а.с.63-66).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вказаного позову.

Відповідно вимогам п.З Указу Президента України „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" від 4 жовтня 1996 року №926/96 (з відповідними змінами і доповненнями) керівникам внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Вказаним Указом встановлено право, а не обов'язок, керівника органів внутрішніх справ встановлювати вказану в Указі доплату при наявності вказаних у цьому ж Указі умов.

Матеріали справи і пояснення сторін підтверджують, що позивач після виникнення 11 листопада 1999 року у нього права на пенсію за вислугу років не був залишений за його згодою та в інтересах справи на службі, йому не установлювалася, вказана у п.З вказаного Указу Президента України, щомісячна доплата. Крім цього, позивач не звертався з відповідним позовом про стягнення на його користь заборгованості у вигляді щомісячної спірної доплати за період з часу виникнення у нього, як на його думку, права на отримання вказаної щомісячної доплати, і до дня його звільнення.

У зв'язку з викладеним немає підстав вважати встановленим факт порушення прав і інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 3 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .