Справа №22 - 5581/2006р.

Головуючий у 1 інстанції: Лєгостаєв О.А.

Категорія:    12                                                                   Доповідач: Краснощокова Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006р.                                               Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Краснощокової Н.С. суддів:   Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі: Маслаковій М.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_9, відповідача -ОСОБА_3 та її представників - адвоката ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, визнання договору купівлі - продажу недійсним, виселення, вселення, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_1 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 звернулись із апеляційними скаргами на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006р., яким задоволено позов ОСОБА_4, визнано недійсними свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 7.10.2004р. представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13 на 1/3 частину квартири кожному, визнано недійсним договір купівлі - продажу цієї квартири, укладений 5.11.2004р. між ОСОБА_5, ОСОБА_6., яка діяла також від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_13 та ОСОБА_3. Квартиру повернено на баланс КП ЖЕК НОМЕР_1 Петровського району м. Донецька. Виселено із неї ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА 1 та неповнолітнього ОСОБА_2. Вселено в кваритру ОСОБА_4. Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 понесені нею фактичні витрати на придбання квартири в сумі 42 237 грн.

ОСОБА_1 у скарзі посилається на те, що рішення є неправильним, оскільки власником квартири є ОСОБА_3, яка має право на власний розсуд розпоряджатись житлом, зокрема поселити її з чоловіком та сином в квартиру. Власник квартири є добросовісним набувачем та не може бути позбавлена власності, відповідно, і вона з сім'єю не може бути виселена із квартири. Оскільки вони мають неповнолітню дитину суд повинен був притягнути до справи орган опіки та піклування. Крім спірної квартири у них немає житла. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, або змінити рішення, або передати справу на новий розгляд.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

ОСОБА_3 просить рішення скасувати, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосував норми матеріального права. Вона є добросовісним набувачем, вона не знала і не могла знати, що ОСОБА_4 може мати якесь право на спірне житло. Тому згідно із ст. 388 ЦК України ніхто не має права витребувати у неї житло. Висновки суду про те, що договір купівлі - продажу квартир укладено із застосуванням обману з боку обох сторін договору зроблений без наявності належних доказів. ОСОБА_4 втратив право на житло ще до того, яки виїхав доглядати матір. Вона купила квартиру 5.11.2004р., на цей час рішення суду про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом було чинним, вказане рішення скасоване 8.08.2005р., тому вона є добросовісним набувачем. Вважає, що ОСОБА_6 має сплатити 1/4 частину вартості квартири своєму батькові ОСОБА_4. Суд мав би визнати недійсним правочин лише в частині 1/4 частини квартири, яка мала належати ОСОБА_14. Просить рішення скасувати і ухвалити нове, або змінити рішення, або направити справу на новий розгляд.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та її представники наполягали на скаргах, та просили рішення скасувати або змінити, ОСОБА_1 підтримав апеляційні скарги, представник позивача заперечувала проти скарг і просила рішення залишити без зміни.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступного. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 серпня 2004р. було задоволено позов ОСОБА_5 та ОСОБА_14 був визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Після цього квартира була приватизована ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_13 і 5.11.2004. продана ними ОСОБА_3 З дозволу останньої в квартирі проживають ОСОБА_1, ОСОБА_1 з неповнолітнім синомОСОБА_2. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 8 серпня 2005р. рішення Петровського районного суду від 13 серпня 2004р. було скасоване, справа направлена на новий судовий розгляд. 3.12.2005р. позивачка ОСОБА_5  померла. Ухвалою суду від 14.12.2005р. провадження у справі за її позовом про визнання ОСОБА_4таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі закрито. Оскільки при розгляді справи про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом та при приватизації квартири ОСОБА_5 вела в оману як членів сім'ї, так і державні органи і не повідомила про фактичне знаходження ОСОБА_4 і таким чином останній був позбавлений права участі у приватизації та фактично був позбавлений права на житло, суд визнав недійсними свідоцтво про право власності на спірну квартиру та договір її купівлі - продажу. Встановивши, що квартира фактично була куплена за суму, більшу, ніж вказано у договорі купівлі - продажу, суд стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 понесені нею фактичні витрати на придбання квартири в сумі 42 237 грн. Суд вселив в спірну квартиру позивача ОСОБА_4 та виселив з неї відповідачів .

В засіданні апеляційного суду представник відповідача наполягала на скарзі та просила рішення скасувати, позивач та його представник просили рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи     і відповідно до встановлених обставин та вимог матеріального і процесуального права   ухвалив обгрунтоване рішення.

Зокрема, із справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 серпня 2004р. був задоволений позовОСОБА_5, ОСОБА_4 був визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у цій квартирі. 7.10.2004р. видане свідоцтво про право власності на квартиру в порядку приватизаціїОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_13, 5.11.2004р. квартира була продана ОСОБА_3 Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 серпня 2005р. вказане рішення скасоване і справа направлена на новий розгляд. Ухвалою місцевого суду від 14.12.2005р. у зв'язку із смертю позивачкиОСОБА_5 провадження у справі за її позовом до ОСОБА_4про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі закрито. Таким чином, ОСОБА_4має право користування жилим приміщенням у квартирі, тому висновок суду про незаконність свідоцтва про приватизацію квартири через проведення приватизації без участі ОСОБА_4є правильним. Відповідно, суд -обгрунтовано визнав недійсним - договір купівлі - продажу спірної квартири - від-5.11.2004р., за яким ОСОБА_5  та ОСОБА_6, яка діяла також від імені малолітньої доньки ОСОБА_13, продали квартиру ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 фактично понесені витрати по оплаті вартості квартири.

Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем і квартира не може бути у неї витребувана необгрунтовані та не можуть бути підставою для скасування рішення. Згідно із ст. п.З ч.І 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У даному випадку квартира була продана не з волі ОСОБА_4, тому він має право на витребування квартири.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.