Справа №22-2547/2006
Головуючий у 1 інстанції: Мороз Л.І.
Категорія: 11 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С. ' ;
суддів: Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі: Маслаковій М.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА 204 та ОСОБА 205
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 грудня 2005р. у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Україна", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34,ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47,ОСОБА_49, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63,ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67,ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74,ОСОБА_75, • ОСОБА_76, - ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94,ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97,ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА 101, ОСОБА 102, ОСОБА 103, ОСОБА 104, ОСОБА 105, ОСОБА 106, ОСОБА 107, ОСОБА 108, ОСОБА 109, ОСОБА 110, ОСОБА 111, ОСОБА 112, ОСОБА 113, ОСОБА 114, ОСОБА 115, ОСОБА 116, ОСОБА 117, ОСОБА 118, ОСОБА 119, ОСОБА 120, ОСОБА 121, ОСОБА 122, ОСОБА 123, ОСОБА 124, ОСОБА 125, ОСОБА126, ОСОБА 127, ОСОБА 128,ОСОБА 129, ОСОБА 130, ОСОБА 131, ОСОБА 132, ОСОБА 133, ОСОБА 134, ОСОБА 135, ОСОБА 136, ОСОБА 137, ОСОБА 138, ОСОБА 139, ОСОБА 140, ОСОБА 141, ОСОБА 142, ОСОБА 143, ОСОБА 144, ОСОБА 145, ОСОБА 146, ОСОБА 147, ОСОБА 148, ОСОБА 149, ОСОБА 150, ОСОБА 151, ОСОБА 152, ОСОБА 153, ОСОБА154, ОСОБА 155, ОСОБА 156, ОСОБА 157, ОСОБА 158, ОСОБА 159, ОСОБА 160, ОСОБА 161, ОСОБА 162, ОСОБА 163, ОСОБА 164, ОСОБА 165, ОСОБА 166, ОСОБА 167, ОСОБА 168, ОСОБА 169 , ОСОБА 170, ОСОБА 171, ОСОБА 172, ОСОБА 173, ОСОБА 174, ОСОБА 175, ОСОБА 176, ОСОБА 177, ОСОБА 178, ОСОБА 179, ОСОБА 180, ОСОБА 181, ОСОБА 182, ОСОБА 183, ОСОБА184, ОСОБА 185, ОСОБА 186, ОСОБА 187, ОСОБА 188, ОСОБА_67, ОСОБА 189, ОСОБА 190, ОСОБА 191, ОСОБА 192, ОСОБА 193, ОСОБА 194, ОСОБА 195, ОСОБА 196, ОСОБА 197, ОСОБА 198, ОСОБА 199, ОСОБА 200, ОСОБА 201, Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про визнання недійсним договору оренди майна,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач СТОВ "Україна" оскаржує в апеляційному порядку рішення Краснолиманського міського суду від 19 грудня 2005р., яким задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним договір оренди від 3 січня 2001р., укладений між громадянами України - співвласниками майна у формі основних засобів в майні КСП "Україна", що належить їм на праві спільної, часткової власності в особі уповноваженого ОСОБА_3 з одного боку та СТОВ "Україна" в особі директора Губенко В.І. з другого боку. Стягнено з директора СТОВ "Україна" Губенко В.І. на користь держави судовий збір в сумі 17 000 грн.
Апелянт посилається на те, що судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, та застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Зокрема, суд послався на вимоги ст. 257 ЦК України 1963р. про обов'язковість письмової форми довіреності, яку власники майна видали уповноваженій на підписання договору особі - ОСОБА_3. Однак, цей висновок суду не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 65 ЦК України 1963р. довіреність має бути нотаріально посвідчена тільки для складання правочинів, які потребують нотаріальної форми. Вимоги ж ст. 257 ЦК України вказують тільки на необхідність заключення договору в письмовій формі і взагалі не вказують на необхідність нотаріальної форми такого договору. Законом не передбачено необхідності нотаріального посвідчення договорів майнового найму, тому висновок суду про віднесення цього договору до нотаріально засвідчуваного є невірним. Договором про сумісну часткову власність від 3.01.2001р. передбачено, що власники доручають ОСОБА_3 укласти від їх імені у числі інших дій укласти договір оренди. На підставі цього договору була видана довіреність, яка не потребувала нотаріальної форми посвідчення. Тому дії власників і ОСОБА_3 відповідали вимогам закону. Суд стягнув судовий збір з керівника СТОВ "Україна" Гузенко В.І., посилаючись на те, що він достовірно знав, що ОСОБА_3 не мала повноважень на укладання договору оренди, однак такі обставини взагалі не з'ясовувались і в матеріалах справи доказів для такого висновку немає. До Гузенко В.І., як до директора СТОВ вимоги не заявлялись. На момент подачі позову сплив час оскарження укладення договору від 3.01.2001р. З цих підстав апелянт просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у позові.
В засіданні апеляційного суду представники відповідача наполягали на скарзі та просили рішення скасувати, представник позивача проти скарги заперечував та просив рішення залишити без зміни.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що договір про спільну часткову власність співвласників в майні КСП "Україна" від 3.01.2001р. та договір оренди майна від 3.01.2001р. укладений між громадянами - співвласниками майна у формі основних засобів в майні КСП "Україна", що належить їм на праві спільної часткової власності в особі уповноваженого ОСОБА_3 з одного боку та СТОВ "Україна" в особі директора Гузенко В.І. з другого боку, не зареєстровані у встановленому законом порядку виконкомом Ямпільської селищної ради, бо не мають ні номера ні дати реєстрації. На момент укладення договору оренди оцінка майна проведена не була. Частина володільців майнових сертифікатів не видавали ОСОБА_3 довіреність на передачу належної їм частки майна в майні КСП "Україна" в оренду СТОВ "Україна", тобто належна їм частка майна передана в оренду без їх згоди. Отримання відповідачами орендної плати за 2001р. не свідчить про те, що вони погодились із договором оренди. У 2002р. володільці майнових сертифікатів подавали заяви про розірвання договорів оренди майна, але ці заяви не були розглянуті. Свою незгоду з договором оренди майна частина володільців майнових сертифікатів довели тим, що продали майнові сертифікати ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу у лютому 2003р. Належно оформлена, тобто нотаріально посвідчена довіреність ОСОБА_3 на передачу мийна в оренду співвласниками майна не видавалась. Колективна довіреність, посвідчена секретарем Ямпільської селищної ради не відповідає вимогам нотаріально посвідченої, бо не зареєстрована у Ямпільській селищній раді. Доданий до довіреності список володільців майнових сертифікатів підписали не всі володільці, а ОСОБА 202, який в списку вказаний ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, підпис у дорученні поставлено за нього іншою особою. Тому вказана довіреність є недійсною. Таким чином, на момент укладення договору оренди ОСОБА_3 не мала повноважень на його укладення, тому на підставі ст. 48 ЦК України 1963р. суд визнав договір оренди недійсним. Враховуючи, що на момент укладення договору оренди директор СТОВ "України" Губенко В.І. достовірно знав, що ОСОБА_3 не мала повноважень на укладення договору, а договір укладено в інтересах СТОВ "Україна" суд стягнув судовий збір з директора цього товариства.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати і справу направити на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Згідно із п.1 ч.І ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
В порушення вимог зазначеної норми закону суд розглянув справу 19.12.2005р. за відсутності відповідачів ОСОБА 203, ОСОБА 16, щодо яких у справі немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи. Суд направив у виконавчі комітети м. Волноваха та м. Северськ судові повістки для вручення цим особам на 19 грудня 2005р., однак, дані про результати вручення цих повісток у справі відсутні.
Крім того, справа розглянута за відсутності і інших відповідачів у справі без наявності відомостей про належне повідомлення їх про час та місце розгляду справи. Так, позов заявлено до СТОВ Україна, ОСОБА_3 та 214 фізичних осіб -співвласників майна. Ухвалою від 25.01.2005р. суд залучив до участі у справі у якості відповідачів 15 осіб - спадкоємців п'ятнадцяти відповідачів, які померли та територіальну громаду Ямпільської селищної ради замість 9 осіб, що померли, але спадкове майно після їх смерті спадкоємцями не прийняте.
Ухвалою від 27 липня 2005р. суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та 179 відповідачів, оскільки вони повторно не явились в судове засідання, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи. Однак, 27.07.2005р. розгляд справи не закінчено, судом оголошувались перерви на 26.08.2005р., 21.09.2005р., 19.10.2005р., 4.11.2005р. та 19.12.2005р.. 19 грудня 2005р. справа розглянута за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ямпільської селищної ради. Інші відповідачі, крім СТОВ „Україна", представник якого Здор К.С. отримав судову повістку, не були повідомлені про час та місце розгляду справи, даних про вручення їм судових повісток у справі немає.
Згідно із п.З ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь--кого з осіб, які беруть участь у справі,-належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу СТОВ "Україна" задовольнити.
Рішення Краснолиманського міського суду від 19 грудня 2005р. скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: