Справа №22- 5887/2006
Головуючий у 1 інстанції: Гаврилов В.А.
Категорія: 29 Доповідач: Краснощокова Н.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С. суддів: Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі: Маслаковій М.Г.
за участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного колективного підприємства ЖЕО Куйбишевського району м. Донецька про усунення перешкод у праві власності, виселення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Державного колективного підприємства ЖЕО Куйбишевського району м. Донецька про усунення перешкод у праві власності. Посилався на те, що він та відповідач ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності в порядку приватизації від 14.06.1999р., згідно з яким квартира належить на праві спільної сумісної власності їм та їх матері ОСОБА_4 Після смерті матері вони з відповідачем успадкували її долю в рівних частках. Квартира складається із двох суміжних кімнат загальною площею 34,10 кв. м. Після смерті матері відповідач ОСОБА_2 перешкоджає йому у проживанні в квартирі, не дає ключа від неї, за власним розсудом вирішує всі питання щодо користування квартирою, хоч він, позивач несе всі витрати по утриманню квартири порівну з братом. При оформленні спадщини після смерті матері він дізнавався, що в квартирі зареєстрована дружина брата - ОСОБА_3 на підставі заяви брата. Він, позивач, згоди на вселення та реєстрацію ОСОБА_3не давав. Просив усунути перешкоди у його праві власності на квартиру, зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у праві користування квартирою та передати йому ключ від вхідних дверей, а також виселити ОСОБА_3 із спірної квартири та зобов'язати її зняти себе з реєстраційного обліку в цій квартирі або зняти її з реєстраційного обліку у примусовому порядку.
Рішенням , Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2006р. частково задоволено його позов до відповідачів про усунення перешкод у праві власності та про виселення, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити будь -яких перешкод позивачеві у проживанні в квартиріАДРЕСА_1 та видати позивачеві дублікати ключей від вхідних дверей вказаної квартири, у задоволенні вимог про виселення ОСОБА_3 та про зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
Апелянт посилається на те, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних
вимог про виселення ОСОБА_3 є неправильним через порушення вимог матеріального права, оскільки його права власника квартири грубо порушені відповідачами. У відповідачки ОСОБА_3 була квартира, розташована у АДРЕСА_2, з якої вона виписалась у квітні 2004р., залишила квартиру дочці та зареєструвалась у спірній квартирі, таким чином вона покращила житлові умови своєї дочки за його рахунок, його у його ж квартиру не впускає.
В засіданні апеляційного суду позивач наполягав на скарзі та просив рішення скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити його позов, відповідачі протни скарги заперечували та просили рішення залишити без зміни.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що позивачеві та відповідачеві ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності в порядку приватизації від 14.07.1999р. та 1/3 частина цієї квартири належить їм на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 19.11.2005р. у рівних частинах. В квартирі проживають та зареєстровані подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання проживає та зареєстрована з Травня 2004р. за згодою її чоловіка ОСОБА_2, на її реєстрацію та проживання дозвіл позивача та померлої колишньої співвласниці квартири не отримувався. Оскільки відповідачі чинять перешкоди позивачеві у користуванні спірною квартирою, не дають йому ключі від квартири суд зобов'язав відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачеві у користуванні спірною квартирою. Суд визнав, що ОСОБА_2, як власник частини квартири має право на те, щоб його дружина проживала у квартирі, тому згода інших співвласників на реалізацію його права не передбачена діючим житловим кодексом.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позову про виселення та про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про виселення ОСОБА_3 та про зняття її з реєстраційного обліку суд виходив із того, що ОСОБА_2, як власник частини квартири, має право на те, щоб його дружина проживала у квартирі, тому згода інших співвласників на реалізацію його права не передбачена діючим житловим кодексом.
Однак, такий висновок зроблено судом з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Так, із справи вбачається, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності в порядку приватизації від 14.07.1999р. та 1/3 частина цієї квартири належить їм на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 19.11.2005р. у рівних частинах. Розділ квартири не проводився, тобто вона належить позивачеві та відповідачеві на праві спільної сумісної власності - 2/3 частини квартири та по 1/6 частині квартири вони успадкували після смерті їх матері.
Правовідносини з питання вселення в квартиру регулюються Житловим Кодексом України.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, що мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ч.2 ст. 156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Оскільки у даному випадку власників квартири двоє і їх власність не є відокремленою вселення відповідачки в квартиру без згоди одного із співвласників не відповідає вимогам ст. 156 ч.2 ЖК України.
Із позову вбачається, що ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_3 із спірної квартири та зняти її з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що вона зареєстрована в квартирі і вселена в неї в порушення встановленого порядку, фактично позивач оспорює законність реєстрації відповідачки у спірній квартирі.
Згідно з п.4 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003р. №35 реєстрацію здійснюють територіальні підрозділи, а у разі необхідності територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - уповноважені органи) шляхом ведення адресно-довідкових картотек з можливістю їх автоматизованого оброблення.
Таким чином, оскільки реєстрацію здійснює не сама фізична особа, а територіальний підрозділ чи орган Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, для розгляду вимог щодо зняття з реєстраційного обліку суду слід було залучити до участі у справі відповідний підрозділ чи орган'" вказаного Державного департаменту.
Згідно з вимогами п. З ч.І ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у разі якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки вимоги про визнання незаконною реєстрації та про виселення взаємопов'язані рішення підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
В частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні квартирою рішення не оскаржене.
Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.І п.З, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2006р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 та зняття її з реєстраційного обліку і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.
У іншій частині рішення залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: