Справа №22 - 5054 /2006                                 Головуючий у 1 інстанції: Лівочка В.І.

Категорія:   29                                           Доповідач: Краснощокова Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006р.                                Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Краснощокової Н.С. суддів: Маширо О.П., Сукманової Н.В. при секретарі: Маслаковій М.Г.

за участю представника позивача Писіна С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 січня 2006р. у справі за позовом Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_1 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_6,ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" про визнання права на жиле приміщення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 січня 2006р., яким частково задоволено позов КП "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька", договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, укладений з ОСОБА_2 розірвано, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі, ОСОБА_6,ОСОБА_1 виселено із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні вимог про визнання таким, що втратив право користування житлом у вказаній квартирі ОСОБА_3 відмовлено. Рішення оскаржується в частині виселення ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмови їм у задоволенні позову про визнання за ними права користування жилим приміщенням.

Апелянт посилається на те, що рішення в частині виселення ІНФОРМАЦІЯ_1 із спірної квартири та в частині відмови у задоволенні їх позову є неправильним, оскільки воно порушило їх конституційні права. Фактично родина ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за вказаною адресою більше, ніж 10 років на підставі усної угоди із ІНФОРМАЦІЯ_2, увесь час оплачує комунальні послуги та інші платежі. Згідно із ст. 344 ЦК України якщо особа добросовісно та відкрито, безперервно має у володінні нерухоме майно на протязі 10 років, особа набуває право власності на це майно. Суд не звернув уваги на речов докази угоди між родинами ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1, а також на те, що КП СЕЗ Ворошиловського району створено у 2003р., тобто через 8 років після вказаної угоди.

В засіданні апеляційного суду представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення залишити без зміни.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що квартира АДРЕСА_1

 є комунальною власністю, в ній до 13.10.1987р. проживала сім'я ІНФОРМАЦІЯ_2: ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які виписались у зв'язку з виїздом у АДРЕСА_2. На підставі охоронного свідоцтва від 4.12.1992р. вказана квартира була заброньована на строк до 11.09.1997р.    Після закінчення терміну бронювання    ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартиру не

повернулись, бронювання не продовжили. Зареєстрованими в квартирі ніхто не значиться. З 1996р. в квартиру самоправно вселились ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до ст. 76 ЖК України якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване приміщення протягом 6 місяців після закінчення строку броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку. Тому суд розірвав договір найму вказаного жилого приміщення між позивачем та родиною ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнав їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі. Оскільки відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_1 вселились у спірне жиле приміщення без ордеру, тобто самовільно зайняли житлове приміщення, суд на підставі ст. ст. 58, 116 ЖК України виселив їх без надання іншого жилого приміщення та відмовив ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні їх зустрічного позову про визнання права користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає   з наступних підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний і процесуальний закон.

Зокрема, суд обгрунтовано виходив із того, що відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_1 вселились у спірну квартиру без дотримання встановленого законом порядку, а саме без отримання ордеру, який згідно із ст. 58 ЖК України є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення. Суд також правильно відмовив у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання за ними права користування жилим приміщенням у спірній квартирі, оскільки їх вимоги не ґрунтуються на законі. Сам по собі факт проживання відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі на протязі більше, ніж 10 років не створює правових наслідків у вигляді виникнення права користування житлом, оскільки законодавством визначений порядок набуття такого права і він не дотриманий у даному випадку.

Доводи апеляційної скарги  висновків суду не спростовують.

Рішення в частині розірвання договору найму з відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 та про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням у вказаній квартирі  не оскаржене.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 січня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х місяців з дня набрання законної сили ухвалою   апеляційного суду.