Справа № 22-6111/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Миненко Л.А.

Категорія     36                                                   Доповідач Маширо ОМ.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо ОМ., Сукманової Н.В. при секретарі Маслаковій М.Г., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в м.Донецьку  цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Мар"їнського районного суду від 18 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на своє утримання,

установив:

До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Марийського районного суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та з відповідача на її користь стягнуто аліменти у розмірі по 200грн. щомісячно до досягнення дитиною 3-річного віку - до 19 червня 2008 року.

В апеляційній скарзі він просив скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що їхня сім"я розпалась з вини позивачки, яка не гідно себе поводила у сімейних стосунках, тому не має права на утримання.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка не працює, оскільки доглядає за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, тому має право на аліменти у зв"язку з цим. Суд встановив, що відповідач має змогу надавати таку матеріальну допомогу, тому суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на її утримання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає-, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.                                                                                                    

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 24 квітня 2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.4), мають доньку, 19 червня 2005 року народження (а.с.6). Дитина проживає з матір"ю -- ОСОБА_2, про що свідчить довідка про склад сім'ї позивачки (а.с.5).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання дружина має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч.4 ст. 84 СК України).

Як вбачається з протоколу судового засідання суду першої інстанції, відповідач у ході розгляду справи місцевим судом частково визнавав позов ОСОБА_2 та погоджувався на сплату аліментів своїй дружині у сумі 200 грн. щомісячно до досягнення дитиною віку 3-х років. Сторони підтвердили це і в апеляційному суді.

Зі слів відповідача, який працює на шахті ім.Засядька, його щомісячний заробіток становить близько 1800 грн. Окрім аліментів на дитину у розмірі % частини заробітку, ніякі інші відрахування із його заробітку не проводяться.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відповідач має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу під час її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Мар"їнського районного суду від 18 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.