ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2007 р. | Справа № 9а/114-2643 |
15:30 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Кулагіній Т. В.
Розглянув справу
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,46000
до Заліщицької районної державної лікарні ветеринарної медицини, вул. Стефаника, 36, м. Заліщики Тернопільської області,48600
За участю представників сторін:
позивача: Горун В.З., довір.
відповідача: Ганчук О.П., керівник
роз’яснивши учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України,
встановив:
Позивач –Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області м. Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до відповідача –Заліщицьої районної державної лікарні ветеринарної медицини, у якому просить стягнути з Відповідача 5000 грн. в дохід державного бюджету , які використані на не за цільовим призначенням , в дохід державного бюджету.
Позивач стверджує, що службовими особами КРУ підчас проведення ревізії видатків на виконання державних програм, було встановлено придбання Відповідачем автомобіля , який не зареєстрований як спеціальний , за бюджетні кошти .
Не зважаючи на направлену Відповідачу вимогу про відшкодування 5000 грн. у встановлений строк, Відповідач добровільно 5000 грн. у дохід державного бюджету не перерахував.
Спираючись на ст.ст. 199 БК України , ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу” , ст. 224 ГК України , Позивач просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що Позивач пропущено встановлений ст. 99 КАС України термін на звернення до суду з адміністративним позовом, і зазначає , що не припустився порушень бюджетного законодавства і не може вважатися таким , що вчинив бюджетне правопорушення.
Заслухавши доводи представників сторін, оцінивши подані ними докази, суд вважає, що відсутні законні підстави для задоволення позову, враховуючи наступне.
До учасників бюджетного процесу , згідно ст. ст. 20 БК України , належать органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, тобто комплексом прав у сфері бюджетних відносин.
Частиною 2 ст. 21 цього Кодексу передбачено, що кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
З аналізу пункту 7 статті 1 та частини 1 ст. 21 БК України випливає, що у випадку здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок бюджету, розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетне зобов’язання , згідно з яким він здійснює в процесі виконання бюджету платежі відповідно до бюджетного призначення та конкретної мети .
За пунктом 36 ст. 1 БК України розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Таким чином, органі та посадові особи бюджетних установ, як розпорядники бюджетних коштів, в силу бюджетного зобов’язання , здійснюють виконання бюджетів шляхом платежів відповідно до бюджетного призначення та конкретної мети.
За твердженням представника Позивача у судовому засіданні та згідно з позовною заявою , невиконання законного припису начальника КПУ в Заліщицькому районі начальником Заліщицької районної лікарні держветмедицини та головним бухгалтером цієї установи надає право Позивачу вимагати на підставі ст. 118 Бюджетного Кодексу України судовому порядку покладення відповідальності на юридичну особу Відповідача у вигляді стягнення 5000 грн. в дохід державного бюджету.
Між тим, з акту ревізії не вбачається, чи придбання Відповідачем автомобіля марки DEO „Lanos” є бюджетним правопорушенням , і чи Бюджетним кодексом України передбачено зобов’язання Відповідача, як бюджетної установи, відповідати своїм майном перед державним бюджетом за шкоду у розмірі коштів, витрачених на придбання речі .
До того ж , Позивач усупереч ч. ст. 71 КАС України , згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що в Україні здійснюється окрема реєстрація спеціальних транспортних засобів .
Натомість, у переліку протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів (додаток № 1 ) до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 р. № 478 у редакції, чинній на день проведення службовими особами перевірки та за станом на день вчинення Відповідачем угоди купівлі-продажу автомобіля, не йшлося про придбання та утримання органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів саме спеціальних транспортних засобів .
Згідно з ч. 1 ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Разом з тим, аналізуючи права державної контрольно-ревізійної служби України, визначені ст. 10 Закону України ”Про контрольно-ревізійну службу в Україні” , згідно із якими головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; а також у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, суд приходить до переконання , що Позивач ,звернувшись із позовом про стягнення 5000 грн. за рахунок майна бюджетної установи , діяв поза межами наданих йому спеціальним законом прав , адже останнє не отримувало коштів, одержаних за незаконними угодами , оскільки суду не подано доказів визнання у встановленому порядку недійсною угоди придбання автомобіля марки DEO „Lanos” ) , або без встановлених законом підстав , що має місце при сплаті коштів, на за недійсними угодами, та з порушенням чинного законодавства .
Покликання Позивача на ст. 224 ГК України , як на праву підставу своїх матеріальних вимог, є недоречним, адже , в силу ч. 1 т. 4 ГК України , не є предметом регулювання цим Кодексом, фінансові відносини за участю суб’єктів господарювання що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
При таких обставинах справи відсутні законні підстави для задоволення позову.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови з повідомлення про виготовлення повного тексту постанови 27.09.2007 р.
Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 4, 6, 7, 18, ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
1.Відмовити Контрольно-ревізійному управлінню в Тернопільській області, м. Тернопіль, у задоволенні адміністративного позову до відповідача –Заліщицьої районної державної лікарні ветеринарної медицини, про стягнення 5000 грн. в дохід державного бюджету.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Л.В. Кропивна