Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 серпня  2010 року                                                                                                                        Справа № 2-846/10

                  Вільногірський міський суд  Дніпропетровської області  в складі:

              головуючого судді             Шаповала Г.І.,

при секретарі                   Кудіній Н.І.

з участю:

позивача                   ОСОБА_1

представника відповідача                     Слівчук Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області,  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

У С Т А Н О В И В:

    Згідно позову, який надійшов  до суду 08.06.2010 року,   позивач, керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст.3,15,16 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в редакції ЗУ від 22.03.2001 р. № 2334-ІІІ),  рішеннями Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008,  прохає  зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату  їй  державної допомоги по догляду за дитиною – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  шести років, за  період з липня 2007 року по вересень 2007 року.

    В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми ( в редакції ЗУ від 22.03.2001 року № 2334-ІІІ) було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

 В 2006 році згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені зміни, відповідно до яких розмір допомоги був встановлений, як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90.00 грн.  Відповідно до постанови КМУ розмір допомоги був встановлений на рівні 130 грн. щомісячно.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007  справа № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині внесення змін до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, оскільки обмежують соціальні права громадян.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 щодо конституційності деяких положень ст. 65 розділу 1 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» роз’яснено, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

    УПСЗН має статус юридичної особи, діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового, що затверджене постановою КМУ від 29.09.2000 року № 1498 і в спірних правовідносинах є суб’єктом, який виконує делеговані повноваження. Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівними головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих  держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів). Виходячи з викладеного, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідач повинен був керуватися вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду  України і надавати щомісячну допомогу  по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який, згідно ЗУ «Про державний  бюджет України на 2007 рік» складав: з 01.04.07 р. – 463 грн., з 01.10.07 р. – 470 грн.

    Таким чином, відповідач повинен зробити перерахунок виплат за період з липня 2007 року по грудень 2007 року та сплатити на користь позивача різницю між фактично сплаченою допомогою та сумою допомоги, яка підлягала сплаті на її користь, згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції закону, що діяв до внесення до нього змін.

    Згідно ст. 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

    Будь-який закон, що прийнятий в порушення ч. 3 ст. 22 Конституції України,  який зменшив права людини на отримання виплат, пільг та компенсацій, не повинен застосовуватися, а повинен застосовуватися первинний закон, в якому ці виплати, пільги та компенсації були передбачені. Для цього не обов’язкова наявність Рішення Конституційного Суду України стосовного того, чи суперечить такий закон Конституції.

Згідно п.2 постанови Пленуму ВСУ від  01.11.96 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», передбачається, що суди, при розгляді конкретних справ, повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового  акту з точки зору його відповідності Конституції України, і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі .... коли закон, що діяв до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

    В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово вказувалося на те, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та складовою частиною конституційного права на достатній  життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України, не допускається. ( Рішення КСУ: від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04. № 7 –рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07. р. № 6 –рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008 р.).

    Виходячи з норм Конституції України та загальних принципів верховенства права, закони мають вищу юридичну силу порівняно з актами Кабінету Міністрів України.

    Твердження відповідача, що належні позивачу соціальні виплати не можуть бути виплачені в повному обсязі через відсутність на це коштів в Державному бюджеті, є неправомірними, тому, що подібна причина не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги позивачу  в належному розмірі,  що витікає із  висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», де зазначено «Суд  не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань».

    Крім того, Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства ( п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24.07.03 р.) Суд вважає, що зазначений принцип поширюється не лише на рішення судів загальної, але й конституційної юрисдикції. Тобто, висловлена у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 правова позиція щодо юридичної сили внесення змін ЗУ « Про державний бюджет України на 2007 рік» до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’я з дітьми», має враховуватися органами державної влади при здійсненні їх повноважень, в тому  числі, Верховною Радою України при прийнятті чергових Законів України «Про державний бюджет України» на 2008, 2009  роки, а також судами при розгляді справ. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.  Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі.

    В судовому засіданні позивач позов та його обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити. Заявила про покладення на неї судових витрат у випадку задоволення позову.

    Представник відповідача позов не визнала та підтримала надані нею письмові заперечення на позов, з яких витікає наступне. Виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Рішення Конституційного Суду України не може бути виконаним  органами праці та соціального захисту населення, так як не було внесено відповідних змін Верховною Радою України до Законів України «Про державний бюджет України» та не було збільшено видатки на виплату державної допомоги. Проведення виплат у підвищених розмірах, відповідно до рішення Конституційного Суду України, можливе тільки у разі внесення змін до відповідних законів та збільшення видатків на виплату державної допомоги. Крім того, призначення цього виду допомоги проводиться відповідно до програмного забезпечення «ASORD KOM», яке розроблене та введене в дію Міністерством праці та соціальної політики України 01.04.2007 р. На підставі цього представник  відповідача вважає здійснені  нарахування і виплату допомоги позивачу такими, що відповідають діючому законодавству.  

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в сукупності надані у справі докази, в тому числі: копію свідоцтва про народження дитини:  доньки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір’ю якої зазначена позивач;  довідки УПСЗН про знаходження на обліку та отримання допомоги позивачем на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку; довідки  Вільногірського міського ЦЗ про перебування позивача на обліку як безробітної з 12.09.2007 року; квитанції про сплату позивачем судового збору в сумі 08.50 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -37.00 грн., керуючись законом, суд дійшов  висновку, що  позов підлягає  задоволенню  частково  з наступних підстав.  

    Суд  вважає, що позивач та  відповідач  перебувають у відносинах, які виникли внаслідок дії законів України щодо надання соціальної допомоги  батькам на період догляду  за  їхніми дітьми до досягнення ними трирічного віку. При цьому позивач вчасно звернулася до відповідача з заявою про надання зазначеної допомоги та надала для цього відповідні документи. Відповідач свої зобов’язання,  всупереч  законам України, виконав частково і  надав зазначену допомогу в меншому розмірі, ніж це передбачено законами.  

    Відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,  в період  з січня по 11 вересня 2007 року, включно, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з чим перебувала на обліку в УПСЗН та  отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як незастрахована особа. 12.09.2007 року буда прийнята на облік в Вільногірський міський центр зайнятості як безробітна, виплата державної допомоги по догляду за дитиною була припинена.  

    Згідно довідки №677 від 12.08.2010 року, наданої відповідачем, позивач  отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  з січня по вересень  2007 р.,  в наступних розмірах:  січень – червень: щомісячно по 104.49 грн., липень – 105.93 грн.; серпень – 108.18 грн.;  вересень – 40.19 грн.  

    Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення  має статус юридичної особи, діє на підставі  Положення, розробленого відповідно до типового, яке затверджене Постановою КМ України 29.09.2000 р. № 1498, і в спірних правовідносинах є органом державної виконавчої влади. Відповідно до  Постанови КМ України від 04.03.2002 року № 256, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення.

    Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно ст.5 цього Закону встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків дитини.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно статті 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.  

     Згідно ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», (в його первісній редакції) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років.  

    Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було  зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а порядок визначення розміру допомоги  було визначено абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

    Відповідно до пунктів 3,5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.                                                  

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України  не надає Закону  України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія. Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в його початковій редакції.

    Оскільки зупинення дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»   визнано таким, що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та відповідно до норм Конституції України,  то  відповідачем  виплата допомоги позивачу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років була здійснена в меншому розмірі  всупереч вимогам закону

    Згідно ст.  8 Конституції України, в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

      Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

        Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

      Згідно ст. 46 Конституції України,  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.  Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Згідно висновку Європейського Суду  з прав людини  у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»,  зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  

    Суд  приходить до висновку, що обмеження  розміру виплат державної допомоги батькам по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, що  були здійснені  внаслідок внесення змін в ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,  при прийнятті ЗУ «Про Державній бюджет України» на 2007 рік суперечать Конституції України, тому суд при прийнятті рішення керується вимогами зазначеного закону в його первісній редакції, згідно якої розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначався у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  шести років, який складає: згідно ЗУ «Про державний  бюджет України на 2007 рік»: з 01.04.07 р. – 463 грн., з 01.10.07 р. – 470 грн.

    Суд приходить до висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та  законів, які регулюють правовідносини з  питань надання соціальної допомоги позивачу в виді допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги, відповідач керувався  правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, всі заперечення відповідача проти позову  не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України,  в тому числі.

    Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,  за період: з 09 липня 2007 року по 11 вересня 2007 року, включно,  з врахуванням, фактично, отриманої  позивачем допомоги за цей же період.  

В задоволенні частини вимоги про перерахунок та виплату державної допомоги  в період з 01 по 09 липня 2007 року та в період з  12 вересня по 30 вересня 2007 року – слід відмовити, оскільки дія ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» була поновлена саме 09 липня 2007 року, а державну допомогу по догляду за дитиною позивач отримувала до 11.09.2007 року, включно, тому, що з 12.09.2007 року була поставлена на облік в центр зайнятості, де отримувала допомогу як  безробітна.

    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України та заявою позивача про покладення судових витрат на неї у випадку задоволення позову, тому судові витрати у справі  покладає на позивача, згідно її заяви.

    На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 88,  209 ч.3, 212-215,218, 222,223, 294 ЦПК України, суд              

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву  – задовольнити  частково.  

    Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,  здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, яка  мешкає  АДРЕСА_1, державної допомоги по догляду за дитиною: донькою – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   до досягнення нею  трирічного віку,  за період з 09  липня 2007 року по 11 вересня 2007 року, включно,  згідно з вимогами  статті  15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в його первісній редакції),  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до  6 років на час її виплати,   з врахуванням суми отриманої позивачем допомоги за цей період.

    В задоволенні частини вимоги про перерахунок та виплату державної допомоги  в період з 01 по 09 липня 2007 року та в період з  12 вересня по 30 вересня 2007 року – відмовити.

    Судові витрати у справі в виді судового збору - 08.50 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 37 грн., всього на суму 45.50 грн., покласти на позивача – ОСОБА_1 згідно її заяви.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.